6 січня 1938 року з’явився на світ Василь Стус — по-справжньому достойний син України, знаменитий віршописець, автор прозових творів, літературний критик, особа різноманітних зацікавлень, борець із радянською тоталітарною системою, один із найдіяльніших членів українського культурного руху шістдесятників. У цей день ми вирішили знову прочитати “Листи до сина” Василя Стуса та зібрати розумні, щирі батьківські настанови, які поет адресував своєму синові Дмитру в період ув’язнення з 1972 по 1985 рік.
Василь Стус
Реклама.
“Любий синку, батькові нелегко зараз, можливо, не скоро вийде й побачитися. Отже — рости хоробрим козаком, сумлінним та щирим, не піддавайся злу і знай, що твій тато віддавав усе своє існування, щоб людям жилося краще — всім людям на всій землі.”
“Постійно намагайся бути справжньою людиною. Зробімо так: я і надалі робитиму все, щоб ти пишався своїм батьком, а ти роби так, щоб батько пишався тобою. Звісно, тобі буде жити не солодко — як і татові. Але ніхто не зможе сказати, що ти когось образив, комусь не допоміг у скруті, когось не врятував від лиха.”
“Тобі знадобиться розум, щоб ти швидше зрозумів, де справжні люди, а де негідники. Тому, старанно навчайся.”
“Через 6 років ти станеш дорослим. Гадаєш — це так довго — 6 років? Зовсім небагато! Що в твоєму віці здобувають за годину, потім не отримають і за цілий день.”
“Заведи собі за правило: завжди будь справедливим, незворушним, розсудливим, відважним. Створи в собі свого суддю — щоб міг сам себе картати, коли щось не так зробив.”
“Вивчай англійську мову — разів у 5 осягай більше слів, ніж дають у школі.”
“Навчайся поступово працювати. Життя — складне. Праця — теж. Але ми — чоловіки. Ми створені, щоб долати труднощі. І чим вправніше вміємо це робити — тим більше заслуговуємо називатися чоловіками.”
Василь Стус під час ув'язнанення
“Поразка — це не тільки лихо. Це ще й користь, добро. Вся справа в тому, як ти сам поставишся до неї. З моєї точки зору: технікум та ще й такий — то не велике задоволення. Але: освіченим потрібно бути. Освіта — це різновид гігієни. Письмо з помилками — це як невимиті руки чи зуби. Поразка повинна стимулювати до наступної перемоги — це логіка сильних. У поразці опускають руки — лише слабкі. Освіта потрібна людині не для екзамену і вступу до технікуму, а для неї самої. Ти мусиш бути освіченою людиною. Бо сучасна людина — тільки освічена. Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина).”
“Чиста, ясна душа — то запорука людського здоров’я. І завжди приємно було згадати все, що ти зробив доброго. Бо тільки добро вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами.”
“Слідкуй за своїм тілом. Для цього варто займатися м’яким спортом (найкраще — спортивна гімнастика). Навчайся гарно ходити, навчайся танцювати. Ходи з мамою на концерти — звикай до музики — не тільки естрадної, а й класичної, народної.
Не намагайся читати багато: старайся ретельно всотати в себе прочитане. Для цього: не читай дурниць, а — класику. Навчайся розуміти поезію, живопис, архітектуру, красу будь-якої праці та ремесла. Учись правильно їсти, пити, дихати, дивитися, слухати, мріяти, копати, лежати.”
“Не знаю, чи є в тебе дівчина. Якщо є (чи — якщо буде) — намагайся, щоб вона була вищою за тебе. Тобто, щоб ти дотягувався до неї, а не опускався. Коли ж вона занадто приземлена, то уяви її — небесною, і вона стане небеснішою. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати тобі можливість — ставати кращим, а не гіршим”.
“Світ надзвичайно великий і, щоб більше про нього знати, потрібно цікавитися багатьма речами.”
“Я вже тобі радив, сину — вести щоденник? Заведи його. Це формує стиль, спонукає до глибшого розмірковування. Нехай це буде щоденник твоїх почуттів, емоцій, думок. У ньому ти ніби починаєш жити у двох особах: той — що живе, і той, хто спостерігає за собою.”
“Ось так і потрібно жити. Отак і триматися, виборюючи самого себе від лінощів, бездіяльності, незацікавленості тощо. Навчайся жити — це високе мистецтво, якого чимало людей так і не опанували, хоч і прожили життя.”
Текст: Оксана Багрій