Розмова з дизайнеркою
Оновлено: 15 грудня 2025
Вона – мисткиня, чия творчість є яскравою ілюстрацією переходу від інтенсивного пошуку себе в українському модному просторі до заснування марки GUNIA Project з глибокою основою, що працює з насліддям і ремісничими традиціями. Ми поговорили про те, як досвід моделі та стиліста вплинув на формування бачення дизайнера і чому виникнення «Світу GUNIA» стало природним продовженням бажання творити не просто вироби, а культурні цінності.
Шкіряний тренч, Kulakovsky; прикраси, Chopard
Перші кроки: виникнення ідеї «особливого»
Усе почалося з прагнення вивчати дизайн і виробляти одяг. «Я вибрала курс дизайну у львівському училищі, тому що хотіла займатися створенням одягу», — ділиться Наталка. Однак саме там несподівано почалася і її модельна діяльність, оскільки в училищі потребували дівчат для показу дипломних робіт випускників. Цей досвід швидко став джерелом знань і разом із тим першого заробітку. «Я походила зі звичайної сім’ї… І для мене стало великим відкриттям, що за роботу моделі можна отримувати гроші, аж 10 доларів за показ. Добре пам’ятаю своє здивування з цього приводу», — згадує Наталка з посмішкою свої перші спроби в модельній діяльності.
Однак моделінг ніколи не був кінцевою метою, а завжди розглядався через призму опанування дизайну. Робота на дефіле в Парижі, зокрема у Valentino і Kenzo, надала Наталці унікальну можливість спостерігати за діяльністю модних домів, якістю пошиття одягу та його зручністю. Саме це сформувало її ставлення до роботи дизайнера. «Спочатку ці височенні підбори, на яких ти падаєш і не можеш зрушити з місця… Це справжнісіньке катування моделей, і це дуже псує загальну картину. Саме тому свою модельну діяльність я сприймала виключно як досвід і усвідомлення того, яким має бути справжній дизайн», — наголошує дівчина.
Згодом прийшло ще одне розуміння: настав відповідний момент, щоб спробувати себе та відкрити власний бренд. Оточення Наталки на той час уже було тісно пов’язане зі світом моди, тож саме така сукупність обставин спрацювала у потрібний момент для запуску бренду KamenskayaKononova разом із бізнес-партнеркою Олесею Кононовою. Крім того, потяг до створення одягу був закладений в неї ще в дитинстві завдяки матері, яка працювала на швейній фабриці, та бабусі, яка завжди шила собі одяг і навчила онуку принципу, що «унікальність і несхожість на інших» — це важливо.
Сукня, Rick Owens; прикраси, Chopard
Наталка згадує, що проводила багато часу в розкрійному цеху, де навчилася кроїти й шити: «Пам’ятаю, як у 13 років розрізала мамині шовкові сукні та шила собі сукні-комбінації, які тоді ще ніхто не носив». Прагнення створювати щось «не таке, як у всіх» і виготовляти речі, яких не було на ринку, стало основою ідеології її першого бренду.
Перші кроки бренду були несистемними та відрізнялися від звичайних дизайнерів того часу. Це було інтуїтивне створення екстравагантних, складних кроєм, але зрозумілих формою речей. «Нам не подобалося те, що ми бачили на місцевому ринку, ми хотіли створити щось кардинально відмінне… Хотілося працювати з незвичними елементами, зі складним кроєм. І, головне, хотілося виробляти речі, яких просто не було на ринку, тому що в першу чергу цього хотіли ми самі». Можливо, саме тому після дебютного показу в конкурсі «Погляд у майбутнє» першими клієнтами бренду стали медійні особи, які шукали незвичайного вбрання.
Шкіряний тренч, Kulakovsky; прикраси, Chopard
Каменська згадує цей період як надзвичайно насичений: «Мені довелося працювати одночасно і моделлю, і стилістом, щоб заробити необхідні кошти. Зробила рекламну зйомку, заробила 500 доларів, купила першу швейну машину. Тож усі гонорари з цих робіт було вкладено в бренд». Досвід моделі та стиліста став безцінним ресурсом, тому що допоміг створити унікальне бачення для колекцій. Як стилістка, вона добре розуміла, як потрібно поєднувати речі в колекції, не створюючи їх окремо. Крім того, Каменська завжди оцінювала все з точки зору зручності й гармонії між одягом, моделлю та клієнтом.
«Ти розумієш, яка музика, який настрій має бути, яка атмосфера. Якщо ж виникають якісь проблеми з одягом чи взуттям, то ця гармонія між глядачем, дизайном і моделлю втрачається. Ці три складові завжди мають працювати в єдності», — стверджує Наталка.
Але згодом настав етап, коли потрібно було рухатись далі. Рішення покинути KamenskayaKononova (який пізніше став LAKE) було зумовлене втомою від системи та «математики» бізнесу, коли творчий запал поступився місцем необхідності «виробляти продукт заради продукту». «Я втратила творчу іскру, замість неї почалася системна робота. Коли тобі говорять: “Ні, це занадто дорого”, “Ні, ми не можемо дозволити собі експериментувати”, увімкнулася суто математична історія», — згадує дизайнерка. Так поступово сформувався її внутрішній запит на створення неповторних, особливих речей, які будуть актуальними 10 років і стануть надбанням.
Спідниця, Six Brand; боді, Hey Becca; окуляри, Vintage Brillen
Від крафтового експерименту до культурного «Світу»
Gunia Project виник задовго до загального тренду на український культурний продукт. Початкова ідея була пов’язана з вивченням унікальних культурних об’єктів з минулим. Переломний момент настав у Карпатах, коли, досліджуючи можливості місцевого виробництва, Наталка з колегами познайомилася з майстрами, усвідомивши, наскільки критичною є проблема зникнення старовинних ремісничих технік. Вона згадує, як одного разу на Косівському ринку хтось продавав ткані вироби ручної роботи по 300 гривень за метр… «Ми сидимо й міркуємо: як таке взагалі можливо? Ми, дизайнери, купуємо якийсь італійський шовк по 50 євро, а тут ручна робота — і майже задарма». Це захоплення дуже швидко переросло в знайомство з етнографами та дослідження. Так Каменська з колегами відкрили для себе красу й складність української культури. «Ми були вражені, коли дізнались про 120 видів стібків у вишивці. Все це настільки мене захопило, що захотілося заглибитися й передати своє захоплення іншим», — розповідає Наталка.
Окуляри, Vintage Brillen; прикраси, Chopard
Саме знайомство з майстринею, яка ткала ліжники та гуні (традиційні вовняні вироби), дало назву бренду GUNIA Project. Те, що спочатку здавалося виключно експериментальним проєктом, згодом стало справою життя. «У нас ніколи не виникало питання, наскільки складно чи рентабельно працювати з виробами, які позиціюють як сучасний український культурний продукт. Створення GUNIA було суперлогічним рішенням. Це захоплення, яке перетворилося на бізнес», — розповідає Каменська.
Навіть зараз, коли просування українського культурного продукту стало поширеним явищем, бренд продовжує створювати крафтові вироби, застосовуючи стародавні техніки. «Наше спілкування з майстринями часто-густо відбувається незвично, — розповідає Наталка. — Я телефоную майстрині: “Ну що там гуня?” Вона каже: “Ой-йой, річки стоять, валяти не можемо”. І мені хочеться плакати від цієї романтики! Річка стоїть, що поробиш? Або: “Овечки окотилися, тож сьогодні не могла працювати”. Або: “Худоба поросна” (вагітна. — Ред.). Оце такі неймовірні історії».
Спідниця, Six Brand; боді, Hey Becca; окуляри, Vintage Brillen, прикраси Chopard
Чим ідеологія GUNIA Project відрізняється від традиційних дизайнерських марок?
Н.К. GUNIA — це бренд, який зараз балансує між жорстким графіком індустрії, обов`язковим календарем сезонності, певної кількості колекцій і водночас бажанням дотримуватися ідеології, пов`язаної з історією і процесом. Якщо для розробки ідеї потрібен додатковий час, ми його беремо. Якщо ми шукаємо унікального майстра або рідкісну технологію, ми витрачаємо стільки часу, скільки необхідно. Продукт виходить тоді, коли він справді готовий. Це підхід, що тісно пов`язаний із крафтовою технологією і великою кількістю ручної роботи.
Цікаво, що клієнти самі сформували той сенс, який ми відчували, але не прописували чітко. Люди почали звертатися, коли ми вже працювали з керамікою, і говорили: «Я буду збирати свій спадок, мені нічого передати далі». Вони зізнавалися: «Ми не знали, що нам це потрібно, а ви показали, і тепер ми розуміємо, наскільки це важливо». Вони хочуть сервірувати стіл нашими тарілками і передавати це дітям. Цей запит, усвідомлення необхідності створення сімейної реліквії стали неймовірним поштовхом, який перетворив наше початкове хобі на повноцінний бізнес.
Хоча ідея бренду зародилася у 2015–2016 роках, ми офіційно започаткували GUNIA як бізнес лише у 2019-му. Попереду був довгий підготовчий період, коли ми з Марією (Марією Гаврилюк, співзасновницею GUNIA Project. — Ред.) просто експериментували: робили невеликі дропи, капсульні колекції, випробовували техніки. Продавали їх, накопичували невеликі кошти і реінвестували. І насправді бренд досі працює на реінвестиціях, стартувавши без зовнішнього капіталу.
Боді, Hey Becca; жакет, кросівки — усе вінтаж
Два магазини в центрі Києва — здавалося б, це суперечить останнім тенденціям, адже багато хто зараз вважає офлайн невигідним. Важливо, що простори Gunia — це не просто торгові точки, а центри для спілкування, камерних зустрічей. Чи справді ви вважаєте, що культура офлайн-просторів повертається, і для такого бренду, як ваш, це важливіше, ніж онлайн-присутність?
Н.К. Я думаю, що GUNIA — це більше офлайн-бренд, і ось чому. GUNIA — це не про речі, а про сенси, які закладені в ці речі, про історію, що стоїть за ними. Для нас дуже важлива культурно-соціальна парадигма. Ми прагнемо через речі занурювати людей у культуру, знайомити з нею. Ми постійно створюємо освітні матеріали, відео, розповідаємо про майстерність, традиції, походження предметів. Нам важливо, щоб людина не просто купила чайник, а знала, що цей чайник походить з певного регіону, що на цьому янголі візерунок з такого-то рушника. Ми додаємо сенси й хочемо, щоб люди отримали цей «досвід». Я люблю музеї, але ще більше — антикварні ринки. У музеї ти бачиш історію, а на ринку можеш доторкнутися до неї, придбати частинку цієї історії, цього спадку. Тому наші простори — це щось на межі сучасного музею та сучасного українського продукту.
Я впевнена, що майстри, які створювали речі 200 років тому, були тодішніми сучасними дизайнерами, а з часом їхня робота стала традиційним спадком. Ми б хотіли, щоб і наша історія перейшла в такий формат. Ми створюємо певний досвід і прагнемо, щоб люди надихалися ним: купив чашку, а потім прочитав книжку; купив річ, а потім пішов у музей. Ми проводимо лекції, видаємо книжки — як-от «Україна, українці», де можна ознайомитися з регіональною культурою. Зараз у роботі ще дві книжки.
Наше головне завдання — занурювати й надихати людей дізнаватися про себе більше. Особливо в тому стані, в якому ми зараз перебуваємо. Під час повномасштабної війни перед багатьма постало запитання: хто я і чому я маю триматися за цю землю? Якщо ти не знаєш свого коріння, тобі нема чого захищати. І зараз це неймовірно важливо.
Жакет, Alex Perry; взуття, Mugler; oкуляри Vintage Brillen, прикраси, Chopard
Як GUNIA Project почувається на міжнародному ринку? Чи важко пояснювати іноземній авдиторії естетику українського культурного продукту? Які виклики наразі існують у комунікації з іноземними клієнтами?
Н.К. Активний вихід на міжнародний ринок зараз є пріоритетом у нашій стратегії. У нас вже є партнери, але ми, звичайно, прагнемо більшого — бути представленими у провідних світових місцях.
Щодо продукту, ми завжди комунікуємо, що GUNIA — це сучасний дизайнерський продукт, натхненний українською культурою. Наша естетична база — це український наїв. Важливо розуміти, що наші вироби не є суперавтентичними. Ми не копіюємо нічого, а створюємо нове на основі старого. Сприйняття за кордоном, як на мене, чудове. Ми чітко комунікуємо: це бренд з України, створений вручну, з такими-то сенсами. Ми завжди додаємо анотації, про що саме цей продукт, звідки взяте натхнення. Людина, якій цікаво, завжди може дослідити. Але сам по собі наш дизайн «просто класний». Мені здається, після часів пандемії (ковіду), після всіх цих подій та економічних криз людям потрібен «фан», трохи «наїву». Це суперпозитивна, життєствердна тема. Ми відчуваємо, що зараз у нас гарний потенціал.
Топ, Armarium; брюки, Mugler, прикраси, Chopard
Наталка Каменська — людина з багатогранним досвідом: від стайлінгу до дизайнерського менеджменту сучасного українського бренду, що передбачає величезну бізнесову та фінансову відповідальність. Твої якості поєднуються несподіваним чином. Ким ти бачиш себе через 10 років? Які нові креативні плани втіляться в новому проєкті, окрім GUNIA?
Н.К. У нас, безумовно, дуже багато планів! (Сміється.) Це стосується як особистого, так і спільних проєктів. Ми з Марічкою ще з часів нашого попереднього бренду домовилися: ми не будемо себе обмежувати.
Коли ми тільки починали з GUNIA, нам казали, що ми ненормальні. Тоді була мода на монопродукт: якщо робите тарілки, робіть лише тарілки. «Звідки у вас шарфи? Чому з`явилося скло?» Нас критикували, казали, що нічого не вийде. А ми відповідали: «А нам байдуже! Ми просто хочемо робити те, що хочемо, експериментувати і не замикати свої ідеї в одну маленьку коробочку».
Звісно, зараз ми розвиваємося і не можемо експериментувати настільки швидко, як раніше. Але планів у нас безліч. Ми хочемо побудувати «GUNIA Світ». А «GUNIA Світ» — це може бути що завгодно! Ми не обмежуємо себе ні в категоріях, ні у форматах. Ми прагнемо розширювати наші межі й продовжувати занурювати людей у цей натхненний українською культурою світ.
Фото: Ксенія Каргіна
Стиль: Тетяна Нємченко
Мейк/волосся: Саша Вєтрова