Витяг з першої всебічної роботи про почуття втрати себе
Фото: Скриншоти з кінофільму
Поновлено: 03 вересня 2025
Вперше широкого розголосу розлад деперсоналізації — стан втрати ідентичності, емоцій та відчуттів — отримав завдяки голлівудській кінострічці «Нечутливий» з Меттью Перрі у головній ролі. А завдяки новітнім науковим вивченням та активному розвитку соцмереж цей стан нарешті вийшов з тіні.
«Відчуття нереальності», що побачить світ у видавництві «Лабораторія», — перша масштабна робота, яка досліджує не тільки деперсоналізацію (РДД), але і філософські, літературні, релігійні та духовні міркування про наслідки відчуття втрати себе. Джеффрі Еб’юґел і Дафні Сімеон представляють найновіші дослідження, можливі способи лікування і стратегії, як жити та насолоджуватися життям, коли існування видається «несправжнім».
Як себе почувають люди з подібним розладом? Іноді їм не вистачає слів, аби роз’яснити свій стан.
Ми ділимось уривком про мову деперсоналізації.
Особи, які страждають від деперсоналізації та дереалізації (дпдр), відверто говорять про свій досвід дисоціації з тими, хто має подібний. Вони перехоплюють слова та вирази один одного миттєво, а ось комусь з близьких, друзів чи навіть психологів сказане може здатися дивним, а іноді й ненормальним. Саме тому так важливо розуміти цей «код», адже він обов’язково з’явиться в процесі діагностичної оцінки особи, яка потенційно має розлад деперсоналізації / дереалізації (РДД).
Деякі культури мають більше слів, що визначають різновиди певного поняття, досвіду чи явища. Типовий приклад — велика кількість синонімів слова «сніг» в мовах ескімосів, що не дивно зважаючи на місцевий клімат. Щоб дослідити простір нереальності та описати те, що неможливо описати, потрібен більший словник. Проте, поки що, щоб виразити свої відчуття при деперсоналізації, люди змушені користуватися простими фразами і часто вживають їх в переносному значенні. Слово «нереальний» — одне з головних в їхньому словниковому запасі. Конкретизуючи свій стан, вони використовують метафори, оскільки так він стає зрозумілішим для інших.
Цей «код» часто невірно розшифровують. Фразу «я не відчуваю нічого» можна легко віднести до депресії або зарахувати до симптомів дефіциту при шизофренії. «Я ніби сам собі сторонній» звучить як інтелектуальна або філософська скарга на загальне почуття відстороненості, а не особистий стан свідомості. Стурбований слухач може навіть перепитати, чи під словом «нереальний» мається на увазі «який не існує в дійсності».
У 2002 році в журналі «Філософія, психіатрія та психологія» з’явилася стаття Філіпа та Сусанни Радовичів, присвячена лексикону пацієнтів з деперсоналізацією, зокрема слову «нереальний». Англійське unreal — слово дуже вживане та багатозначне і, як відзначають автори, найчастіше використовується поза контекстом дпдр — його вживають, коли говорять про щось надзвичайне. Життя здається «нереальним» при деперсоналізації, проте той, хто тільки-но виграв в лотерею, також може відчувати себе «нереально». Це його інтелектуальний та емоційний досвід, «цього просто не може бути», оскільки це «неймовірний» успіх. У деяких випадках насправді йдеться про короткочасний епізод дпдр, оскільки виграш в лотереї — подія надзвичайна. За словами Радовичів, у повсякденній мові англомовної людини слово unreal має три основні значення:
1. Який не існує в реальності (як міфічна істота)
2. Несправжній, вигаданий або штучний (як м’яка іграшка)
3. Нестандартний чи нетиповий (як у реченні «he is not a real [i.e., a true] friend», тобто «він не реальний [не справжній] друг)
Коли при деперсоналізації людина говорить, що життя здається їй «нереальним», може йтися про будь-яке з трьох чи всі три значення. Проте, досвід дпдр виходить за межі усього, що здатний запропонувати словник. Радовичі порівнюють його зі сновидінням, оскільки у снах грань між реальним і нереальним також розмита. Прокинувшись, ми розуміємо, що сон був нереальний, але поки спимо, він здається нам більш ніж справжнім; сон — це змінений стан свідомості, як і деперсоналізація.
«Відчуття реальності (або нереальності) подій уві сні жодним чином не пов’язане з тим, наскільки він дивний чи не типовий, — пояснюють Радовичі. — Інтенсивне відчуття не реальності – виразна риса окремих сновидінь, про що після пробудження часто повідомляють учасники дослідів».
Цей пункт видається особливо цікавим, оскільки при деперсоналізації люди характеризують свій стан як «примарний», проте зв’язок між сновидіннями і дпдр не досліджений; розповідаючи про свої сни, пацієнти з РДД рідко відзначають, чи відчували себе в них знеособленими.
Окрім того, при дпдр пацієнти часто вживають сполучники «як» / «наче» / «ніби» / «немов». І низку прикметників: «машинальний», «змертвілий», «неживий» з відповідними метафорами: «Я як робот». А це вкотре доводить, що дпдр неможливо охарактеризувати, використовуючи слова тільки в прямому значенні. Єдиний спосіб хоча б приблизно змоделювати свій суб’єктивний досвід — створити словесну картину. Сполучник «ніби» відображає невпевненість у точності опису, але це найкраще з того, що може запропонувати пацієнт. До того ж вживання слів «наче» та «ніби» вказує на те, що пацієнт не перебуває у психотичному стані чи в стані марення — незважаючи на дпдр він адекватно оцінює реальність. Тобто не думає, що він — робот, а просто відчуває, що робить все машинально, як робот.
Слово «відчувати» також доволі неоднозначне. При деперсоналізації людина страждає від відсутності відчуттів, гіпоемоційності та нечутливості, проте страждання теж є почуттям — негативним і дискомфортним станом розуму. Але в такому емоційному світі затісно, тому при дпдр люди часто говорять, що взагалі нічого не відчувають, ніби вони машини — живі мерці. Обговорення точного значення, яке в слово вкладає пацієнт, — це довга й звивиста дорога. Адже, зрештою, описувати симптоми дпдр — це ніби говорити про смак апельсина чи персика. Звісно, можна сказати, що він терпкий, пікантний, солодкий, і з чимось його порівняти, але передати сам смак не вийде.