Справжня абхазька аджика – це не просто гострий соус, а вибухова суміш ароматів та пекучих відчуттів. Вона вимагає поваги до традицій та якісних інгредієнтів.
Основу смаку створює особлива суміш сушених та свіжих пряних трав, пише кореспондент Біловини. Обов’язкові кінза (коріандр), базилік, кріп, м’ята, чабер та листя селери, їх ретельно промивають та обсушують.
Пекучість аджику надають стручки червоного гострого перцю, найкраще сорту “вогник” або “чілі”. Перець очищають від насіння, якщо потрібна менша гострота, і обов’язково працюють у рукавичках.
Часник – ще один обов’язковий компонент, що надає аджику глибини та характеру. Його беруть у великій кількості, очищають зубчики та пропускають через прес або дрібно рубають.
Секрет правильної текстури – використання великої кам’яної солі. Її додають не лише для смаку, а й як абразив при перетиранні інгредієнтів у ступці.
Традиційно всі компоненти – трави, перець, часник – розтирають у кам’яній ступці маточкою. Цей довгий процес дозволяє маслам і сокам змішатись ідеально, створюючи гладку пасту.
Сіль поступово додають у процесі розтирання. Важливо досягти однорідної, пастоподібної консистенції без великих шматочків.
Готову аджику перекладають у чисті сухі банки, щільно утрамбовуючи. Зверху заливають тонким шаром оливкової або соняшникової олії, щоб запобігти контакту з повітрям.
Зберігають аджику у холодильнику під щільно закритою кришкою. З кожним днем її смак стає більш насиченим і гармонійним.
Невелика кількість цієї ароматної пасти здатна перетворити будь-яку страву. Її додають у супи, до м’яса, риби або просто намазують на лаваш.
Вона ідеально поєднується з відвареною картоплею або свіжим сиром. Аджика по-абхазьки – це концентрований смак сонця та гір.
- Як приготувати ікру з кабачків краще за магазинну: простий рецепт для тривалого зберігання
- Як засолити огірки, щоб хрумтіли: перевірений розсіл та правильні банки