Трагедія, про яку не можна забувати
Цей день 1941 року став фатальним для тогочасного населення Києва, адже саме 29 вересня почалися масові розстріли у Бабиному Яру. Всього за 2 дні нацисти під командуванням Пауля Блобеля вбили тут понад 30 тисячі людей: євреїв і ромів, червоноармійців, комуністів, підпільників Організації українських націоналістів, в’язнів Сирецького концтабору і навіть пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова. Це стало однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. І фашисти не спинилися на цьому — масові розстріли тривали аж до відступу німецьких військ з Києва. Впродовж окупації міста у Бабиному Яру було страчено близько 100 тисяч осіб.
«Ми бачили, як в 15 метрах від Бабиного Яру німці примушували роздягатися привезених євреїв і наказували їм бігти. Їх розстрілювали з автоматів та кулеметів. Я особисто бачила, як до яру скидали немовлят. В яру були не лише розстріляні чи поранені, але і живі діти. Потім німці його закопали, але було помітно, як верхній шар ґрунту ворушився від рухів ще живих людей. Розстріли євреїв продовжувалися ще декілька днів», — публікує свідчення очевидиці СБУ.
Серед видатних українців, життя яких обірвалося в Бабиному Яру, — поетеса Олена Теліга. Існує декілька версій її загибелі, однак найпоширеніша з них стверджує, що німецькі війська розстріляли її разом із чоловіком Михайлом та членами ОУН у лютому 1942 року.
«Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга», — написала вона на стіні своєї камери та намалювала тризуб.
Окремою сторінкою в історії Бабиного Яру, як повідомляє Український інститут національної памʼяті, є порятунок приречених на смерть євреїв. Наразі понад 4500 осіб були відзначені почесним званням «Праведник Бабиного Яру».