Бодипозитивна нутриціологиня Даріна Марченко про джерела поняття бодипозитиву, стандарти краси та бодишеймінг

У проєкті Answear.LAB x ELLE

Усі тіла прекрасні без винятку. З цього варто почати цю велику історію про бодишеймінг і бодипозитивізм. Якщо коротко, то це спосіб прийняття тіла таким, яке воно є, а сам рух спрямований на те, щоб ми визнавали здібності свого тіла, сприймали його реально і не ідентифікували себе через зовнішність. Молоді чи літні, зі шрамами чи без, худі чи повненькі, поголені чи з волоссям на тілі, з вітиліго чи з проблемами шкіри, з розтяжками, ластовинням, родимками й бородавками — кожна і кожен з нас має право комфортно почуватися у своєму тілі за будь-якого зовнішнього вигляду, що йому чи їй до вподоби, вільно самовиражатися, а також приймати тіла інших людей такими, якими вони є.

Лімітована колекція No Shame бренду Answear.LAB

Такі прості істини викликають суперечки та шеймінг суспільства і донині. Цю тему порушили у своїй новій кампанії No Shame й Answear.LAB. Про це точно знає бодипозитивна нутриціологиня Даріна Марченко. Дівчина веде блог «людини, яка оголює душу, живіт та усі складочки» та докладно розповідає про те, що ви не самі у своїх проблемах, всі мають «неідеальне» тіло, у всіх щось не виходить, всі бувають у смішних ситуаціях, всі не досягають успіху за раз — і цей список можна продовжувати. Бо кожен з нас особливий, і це треба памʼятати.

Щоб докладніше розібратися в цій темі, шеф-редакторка сайту ELLE.UA Катерина Попова у межах проєкту Answear.LAB x ELLE поговорила з Даріною про те, що для неї краса, які справжні джерела поняття бодипозитиву, про особистісні виклики та як навчитися приймати себе такими, якими ми є.

БЛІЦ

Я люблю в собі ВСЕ, як би дивно це не звучало. І тут не про ігнорування своїх мінусів, я тверезо розумію мої сильні та слабкі сторони, тут більше про прийняття. Завдяки самокоханню я дивлюсь на себе постійно люблячими очима, тому навіть «негативні» сторони сприймаю з любовʼю.

«Я пишаюся собою, бо я змогла стати тою, ким мріяла» — хочеться сказати саме так. Я просто згадую шкільні роки, коли я завжди відмежовувала себе від інших дівчат. «Мені не стати такою» — ці слова постійно лунали в моїй голові. Я думала, що не така, що мені не судилося бути успішною, відомою та цікавою комусь. Був внутрішній stop на усі речі, які відбуваються зараз у моєму житті.

Одна риса, яка дуже допомогла мені стати сильнішою: внутрішній стрижень. Це риса характеру передалась мені від батька. Попри мою підліткову невпевненість, я завжди мала свою думку і могла рухатися за своїм планом. Тому я не побоялась піти проти системи, і це дало результат: мій блог, аудиторія, експертність, внутрішні успіхи у саморозвитку.

Лімітована колекція No Shame бренду Answear.LAB

Стандарти краси за останні роки змінилися. У чому вона полягає для вас сьогодні?

Стандарт краси — це не істина, цю річ треба зрозуміти кожній та кожному. Те, що зараз у тренді, років 30-40 назад ніхто б не зрозумів. Навіть я у своєму поколінні застала «фігуру Кардашʼян», яка буквально нещодавно перемістилась на «героїновий шик». Тому вся моя робота націлена на усвідомлення людьми того факту, що ми бігаємо за уявним ідеалом. Ви завжди будете недостатньо або занадто гарними порівняно з ідеалом, змиріться.

«Моє тіло — моє діло» — девіз бодипозитивізму. Як ви ставитеся до руху бодипозитиву і чи підтримуєте його?

Абсолютно так, я можу заявити, що я перший український блогер, який так конструктивно та результативно несе цю ідеологію в маси. Цей рух я наслідувала не завжди, це сталось відносно нещодавно, бо, на жаль, в мій підлітковий час за будь-які фрази типу «люблю себе такою, як є», можна було отримати на горіхи. Тому досить часто дівчата обирають шлях постійного незадоволення собою, адже примирення з собою соціум може засудити. Людям варто дати спокій власним тілам, замість стану війни з собою обрати дружню стратегію — як результат, всім буде начхати на тіла інших, що є гарним показником власної самодостатності.

Найголовнішою метою бодипозитиву є любов і прийняття своєї зовнішності, незалежно від того, який вигляд має людина, в якому вона віці тощо. Як ви вважаєте, чому досі у людей упереджене або негативне ставлення до цієї течії? І чому важливо порушувати це питання в сучасному суспільстві?

Колись бодипозитив набув викривленого значення, усі мої однолітки асоціювали його з лінню, виправданнями та зайвою вагою. Вам варто усвідомити, що бодипозитив не має за ціль поставити на пʼєдестал огрядне тіло, бодипозитив має нормалізувати абсолютно усі тіла та знищити ідеал краси як поняття. Це дуже важлива тема, особливо для України, де менталітет з народження вчить дівчину, що її краса — її скіпетр, а чоловік має бути не менш ідеальним, аніж Тарзан. Тому варто обирати — хочете ви прожити життя щасливо для себе або ідеально для соціуму.

З якими труднощами чи забобонами ви зіткнулися, коли почали активно вести блог про бодипозитивність? Як ви з ними впоралися?

Бодипозитивність — нова тема для української аудиторії, ми звикли до вилизаного та ідеалізованого контенту в соцмережах, тому мої відео з «недоліками» на весь екран іноді викликають непорозуміння. Адже блогер-нутриціолог асоціюється у багатьох людей з худим спортивним тілом, яке має ідеальне healthy-життя, а я зовсім не про це. Тому стикнутися з хейтом стало етапом номер один у моїй роботі. Впоратися з цим мені допомагає внутрішній вогник, який підживлюється щоденними позитивними відгуками тих дівчат, які довірились мені та спробували мій тип мислення. Тому не шукайте прийняття від інших, просто вірте у вашу справу, а однодумці притягнуться як магнітом.

Чи приймаєте ви себе повністю? Якщо так, то як до цього прийшли?

Однозначно так, я навчилась самоповаги, яка забезпечує мені повне відчуття і розуміння свого тіла. В Америці є гарний вислів: «Bad body image day»‎, що означає дні, коли ви можете відчувати себе максимально помʼятою людиною, і я не виключення. Але любов до себе допомагає мені приймати себе в будь-якому стані, продуктивному чи не дуже, веселому чи сумному, нафарбованою чи без мейкапу. Це розуміння прийшло не одразу, і порівняно з якимись марафонами зі схуднення цей шлях багатьом здається неможливим, але це не так. Запамʼятайте: ми маємо знаходити не способи полюбити себе, а перешкоди, які заважають вам відчути цю любов.

Чи стикалися ви з бодишеймінгом? Як ви справлялися з ним, щоб допомогти іншим зрозуміти, чому бодипозитивність важлива для самооцінки та внутрішньої рівноваги?

Це є головним критерієм, чому я зацікавилась цією темою. В мене довга історія булінгу в школі. У своєму Instagram я завжди підіймаю цю тему, бо стикаюсь з багатьма дівчатами, які переживають зараз те саме. Моя порада завжди звучить однаково: «Якщо ви не можете змінити людину, ви завжди можете змінити свою реакцію».

Тому краще витрачати час на ваші почуття, емоції, внутрішні переживання, аніж турбуватися про те, що подумають інші. Внутрішня самоцінність має стати вашим вірним другом у боротьбі з неконструктивною критикою інших.

Як, на вашу думку, перестати порівнювати себе з іншими людьми, яких ми бачимо в соціальних мережах?

Ця робота складається з багатьох аспектів, але я б завжди починала з однієї думки: ІДЕАЛУ НЕ ІСНУЄ. Донесіть собі її будь-якими способами, бо вона дієва на всі 100%. Наративи «Ідеальний ідеал» та «Успішний успіх» активно поширюються в інтернеті, та саме вони розвивають вашу невпевненість у собі. Повертаючись в реальність, ви бачите звичайне людське життя, а воно таке неідеальне, згодні? Тому частіше нагадуйте собі, що прес може мати складки, за авокадо-тостом завжди може бути тортик, а бізнес будується не за один рік.

Які найбільші виклики стоять перед вами сьогодні, на вашу думку?

Як популяризувати та прищепити людям звичку любити себе. Насправді це не так легко, як вам здається. Більшість жінок та чоловіків зростали в умовах тотального ігнорування свого внутрішнього Я, і такі установки одними моїми відео з тіктока не зміниш. Тому я постійно в пошуках нових методів донесення важливості цього напряму. Ви не уявляєте, скільком брендам, корпораціям та окремим людям вигідно, аби жінки та чоловіки себе не любили й мали своє тіло за ворога, тому цей шлях тернистий, але однозначно цікавий для мене.

Які негативні наслідки може спричинити постійне прагнення до зміни своєї фігури?

«Вона їла одну селеру та хотіла мати пружні сідниці» — це було написано на надгробку однієї фітоняшки. Чорний гумор, але такий життєвий. Наслідки тут очевидні: ви втрачаєте вашу енергію, час та гроші на те, що в результаті навіть не принесе щастя. То нащо це? Постійне прагнення себе змінити дорівнює неприйняттю себе зараз. Тобто ви в постійній гонитві, аби стати кимось іншим. Але я відкрию вам секрет: щастя не в розмірі, як би ви в це не вірили. Я працювала з багатьма дівчатами, які, цитую, казали: «Я схудла, і нічого не змінилось. Я не стала впевненішою в собі та не полюбила себе». І найстрашніше тут — витрачені роки життя жінок, які проводять їх у ненависті до себе.

Лімітована колекція No Shame бренду Answear.LAB

Один із головних аспектів бодипозитивності — це прийняття власного тіла. Які поради ви можете дати тим, хто страждає від негативного ставлення до свого тіла?

Я дам вам одну практику, яка багатьох моїх дівчат доводить до сліз. Не переймайтесь, це сльози усвідомленості. Спробуйте згадати себе у вигляді дитини. Якщо можете, то знайдіть старе фото і наклейте його на своє дзеркало. Ви маєте постійно його бачити. І кожен раз, коли ви захочете підколоти, принизити або образити себе, дивіться на своє зображення в дитячому віці. Це сильна практика, бо нерідко ми говоримо собі такі жахливі речі, яких ніколи б не сказали іншому, особливо дитині. Спробуйте, ваші відгуки чекаю у своєму директі в Instagram.

Яким ви бачите своє майбутнє?

Можна пофантазувати? (Посміхається. — Прим. ред.) Як всі дівчата, я дуже люблю уявляти собі майбутнє і проживати його. В майбутньому я бачу, як все більше допомагаю іншим жінкам, максимально просуваючи тему самокохання в їхнє життя. Я хочу створити таке комфортне комʼюніті, щоб кожна дівчинка-підліток або доросла жінка знала, куди можна звернутися у моменти її дисгармонії з власним тілом. І я впевнена: у мене це вийде! З кожним новим повідомленням підписниць я все більше усвідомлюю, яка колосальна робота вже зроблена і як ще можна ощасливити людей з такими проблемами, які колись були в мене.