«Я сама!»: чому ми відмовляємося від допомоги

Базові принципи любові до себе для кожної жінки

Іноді людина намагається рятувати всіх навколо себе, включно з колегами на роботі, рідними, найкращою подругою, чоловіком-алкоголіком. Наприклад, мити підлогу вночі, коли вся сім’я спить; тягнути сумки з магазину, коли чоловік та дорослий син спокійно вдома дивляться телевізор; сплачувати кредит, котрий ви взяли задля допомоги дорослим дітям, щоб купити автівку, житло або зробити ремонт.

«Я сама!»: чому ми відмовляємося від допомоги0

Експерти Інституту когнітивного моделювання пояснюють, що роль доброї феї якийсь короткий час може приносити задоволення, але з часом вона стає тягарем і може спровокувати відчуття невизнаності та знецінення. Також подібна поведінка робить ваше оточення безпорадним, залежним, інфантильним, не пристосованим до життя.

Є фактори, що формують у людини сценарій поведінки, в якій її власні потреби завжди перебувають на другому плані.

Ось кілька можливих причин:

  1. Низька самооцінка: людина може думати, що це єдиний шлях бути цінною або визнаною.
  2. Соціокультурний тиск: на людину можуть впливати стереотипи, наприклад, щодо «жіночих обов’язків».
  3. Сімейний досвід: виховання в сім’ї, де любов виявлялася лише в разі виконання конкретної справи чи завдання.
  4. Необхідність контролю: хтось бере на себе велике навантаження, вірячи, що це забезпечить кращі результати та допоможе уникнути проблем.

«Я сама!»: чому ми відмовляємося від допомоги1

Що робити? Почніть із запитань до себе:

  1. Чи важко мені?
  2. Чи роблю я більше своїх сил, чекаючи, що хтось врятує мене?
  3. Чи вмію я делегувати обов’язки оточенню?
  4. Чи вмію я просити про допомогу?
  5. Чи не намагаюся я робити за близьких те, що вони можуть зробити самі?
  6. Чи дозволяю я іншим брати участь у розв’язанні поточних завдань і проблем?

Поради для жінок із синдромом «я сама»:

  1. Збалансуйте роботу, сім’ю, відпочинок, власні потреби та інтереси.
  2. Слідкуйте за часом, котрий ви приділяєте собі й оточенню.
  3. Навчіться чітко формулювати й висловлювати свої почуття, думки та потреби.
  4. Працюйте над самооцінкою і встановленням особистих кордонів.
  5. Зверніться до психолога/психотерапевта.
  6. І головне, прийміть той факт, що ви не повинні все робити самостійно, адже це стає тягарем особисто для вас і не приносить користі вашим близьким.

Источник

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *