Джеймс Дін і П'єр Анджелі вперше зустрілися в 1954 році на студії Warner Bros., де Дін працював за контрактом. Попри те, що його перший фільм “На схід від раю” ще монтувався, й він лише розпочав роботу над стрічкою “Бунтівник без причини”, Діна — красивого, задумливого, трохи чудернацького молодого чоловіка на той час — 23 роки — уже вважали зіркою.
Реклама
Анна Марія П'єранджелі, яка народилася в італійському містечку Кальярі, була на рік молодша за Діна, але вона теж в той час вже була доволі популярною. Після того, як роль у фільмі “Завтра буде надто пізно” (1950) принесла їй “Срібну стрічку” за найкращу жіночу роль від Італійського національного синдикату кіножурналістів у 17 років, П'єранджелі підписала контракт з MGM. У Голлівуді, де вона була відома просто як П'єр Анджелі, вона з'явилася в таких фільмах, як “Тереза” (1951) разом з Марлоном Брандо, “Сомбреро” (1953), “Три історії кохання” (1953) з Кірком Дугласом, з яким у неї був короткий роман. Першу зустріч з Джеймсом Діном відбулася під час знімань її наступного фільму — епопеї Warner Bros. “Срібна чаша” з Полом Ньюманом — у травні 1954 року. Їх представив Ньюман — це було кохання з першого погляду.
Незабаром папараці почали стежити за Діном і П'єранджелі в ресторанах Санта-Моніки, де вони обідали після роботи. Він дарував їй коштовності та постійно фотографував її. Як тільки з'являлася можливість, вони разом тікали на узбережжя Каліфорнії й зупинялися в усамітненому будиночку на березі моря. Кілька років потому П'єранджелі згадувала про цей період: “Іноді ми просто йшли на прогулянку вздовж пляжу, насправді не розмовляючи, але мовчки спілкуючись один з одним. У нас було повне розуміння один одного. Ми були як Ромео і Джульєтта, разом і нерозлучні. Іноді на пляжі ми так любили одне одного, що просто хотіли піти разом у море, тримаючись за руки, тому що тоді ми знали, що завжди будемо разом”.
Стосунки з П'єранджелі стали першими серйозними для Діна, після багатьох швидкоплинних романів і багатьох пліток про його сексуальність. Проте з самого початку їхні стосунки супроводжували проблеми. По-перше, П'єранджелі була повністю віддана своїй безкомпромісній матері-менеджерці Енрікетті “Енріці” Роміті П'єранджелі, яка також привезла до Голлівуду ще одну свою дочку, сестру-близнючку Анни Марії, Марісу Паван.
Енріка була рішуче налаштована тримати своїх дочок якомога далі від будь-яких романів, які могли б завдати шкоди їхній репутації, і вона була скептично налаштована щодо Діна, вважаючи його невихованим. Його атеїзм був іншою проблемою — Енріка була відданою католичкою. Попри спроби Діна завоювати серце Енріки, зокрема, ошатно одягаючись для візитів їхнього дому і орендуючи смокінг для прем’єри фільму П’єранджелі, Енріка була непохитною.
П’єранджелі та Дін продовжували таємно зустрічатися до листопада 1954 року, коли — лише через шість місяців після їхньої зустрічі — він попросив її вийти за нього заміж. Вона інстинктивно сказала “так”. Але через два дні, повідомивши цю новину її матері, П’єранджелі повернулася до Діна не лише для того, щоб відмовитися від пропозиції, але й для того, щоб оголосити, що вони більше ніколи не бачитимуться. До кінця того ж місяця вона здивує всіх й вийде заміж за співака Віка Деймона — американця італійського походження і католика. Зайве говорити, що Дін був спустошений.
У нього будуть інші короткі романи, в тому числі з Урсулою Андресс. Але 30 вересня 1955 року, через сім місяців після розриву з П’єранджелі, Дін помер від травм, отриманих під час аварії на його Porsche 550 Spyder. Йому було 24. За легендою, у бардачку його розбитої машини лежав новий лист, у якому він знову просив П’єранджелі вийти за нього заміж.
Життя П'єранджелі також, на жаль, обірвалося. У серпні 1955 року вона народила свою першу дитину, Перрі, від Деймона, але через чотири роки вона розлучилася зі своїм чоловіком і розпочала довгу судову битву за опіку (яку вона зрештою програла). Проживши деякий час у Римі, вона вийшла заміж за композитора та диригента оркестру Армандо Тровайолі в Лондоні 14 лютого 1962 року. Наступного року у пари народився син Говард Андреа, але цей другий шлюб також закінчився розлученням і ще однією втратою опіки. Потім П'єранджелі повернулася до Лос-Анджелеса, де, попри допомогу своєї сестри Маріси та близької подруги Деббі Рейнольдс, вона не змогла відновити свою кар'єру.
Після подальших романтичних невдач, запеклих суперечок з італійськими податковими органами та фінансових труднощів П'єранджелі впала у важку депресію та потрапила до психіатричної клініки. 10 вересня 1971 року її знайшли мертвою в її будинку в Беверлі-Хіллз від випадкового передозування барбітуратів. Їй було лише 39 років. Сестра П'єранджелі поховала її в передмісті Парижа.
“Я не думаю, що хтось може врятувати мене зараз, — написала П'єранджелі в листі до друга за два місяці до смерті. — Я думаю, що вже може бути надто пізно. Я думаю, що мені судилося жити та померти на самоті. Любов далеко, десь глибоко всередині мене. Моя любов загинула за кермом Porsche”.
За матеріалом vogue.com