Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів, геніально оперував словом та пензлем. Його поетичні рядки назавжди викарбувані в серцях українців. Але чи знаємо ми багато про Шевченка художника? Саме він був одним із основоположників критичного реалізму і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
Тарас Григорович Шевченко
Реклама
РАННІЙ ПЕРІОД
Обдарований від природи, Тарас рано полюбив малювання. Змалку крейда і вуглинка були для хлопчини неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави у хаті і надворі, вдома і в гостях… Він зображував птахів, звірів, людей. Талант художника проявився в Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас, — “Погруддя жінки”, датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалася творчість видатного художника. Опановувати художні знаряддя Тарас почав у сільських дяків.
У 14 років його взяли "козачком" до двору багатого поміщика Павла Енгельгардта, з яким хлопець переїхав спочатку до Вільно, а потім до Петербурга. У 1832 році поміщик віддав Шевченка "у науку" до поважного художника Василя Ширяєва. А у 1838 році зусиллями Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Михайла Вєльгорського, Євгена Гребінки, Василя Жуковського, Івана Сошенка та інших діячів талановитого Шевченка викупили з кріпацтва.
НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ
Звільнення з кріпацтва дало право молодому художнику вступити до Академії мистецтв. Тарас переходив з класу в клас у числі найкращих учнів і став одним із найулюбленіших учнів Брюллова. У малярстві він робив дедалі помітніші успіхи, відточував свою майстерність і стиль. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Одна з відзначених картин — “Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці” (1840) — не збереглася до наших днів. Невідома доля і іншої відзначеної картини під назвою “Циганка-ворожка” (1841). Донині зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою.
"Циганка-ворожка", 1841
Тарас Шевченко мріяв відвідати Італію, щоб познайомитися із визначними шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія відправила іншого учня, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія — повернутися назавжди в Україну.
“ЖИВОПИСНА УКРАЇНА”
У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії під назвою “Живописна Україна” — альбому офортів, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Офорт — це різновид гравюри на металі, який дає змогу отримати відтиски з друкарських форм, попередньо оброблених кислотами. Художник планував видавати по 12 естампів, але через брак грошей не зміг здійснити свій задум. Повернувшись у Петербург, він завершив навчання в Академії мистецтв та видав власним коштом омріяний альбом “Живописна Україна”, до якого увійшло шість офортів. Цей альбом став єдиним прижиттєвим художнім виданням Тараса Шевченка.
Почаївська Лавра очима Тараса Шевченка
ТАЛАНТ ПОРТРЕТИСТА
Портретам належить значне місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композицією і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Основна увага зосереджується на обличчі й особливо очах моделі.
"Катерина", 1842
Серед зображених — переважно особи, яких Кобзар знав особисто. Цим пояснюється симпатія і доброзичливе ставлення художника до своїх персонажів. За життя Шевченко виконав близько 150 творів портретного жанру. Цікавими є портрети Маєвської і Ганни Закревської (обидва — 1843). Вони демонструють прагнення автора передати шляхетні риси характеру і чистоту жінки.
Портрет княгині Кейкуатової (1847) мистецтвознавці вважають вершиною портретного живопису художника, оскільки через заслання він покине працювати олійними фарбами. Любив Шевченко малювати і свої зображення — він створив чимало автопортретів. Найраніший із нині відомих створений 1840 року, тоді Тарасові було 26. І це перша його спроба писати олійними фарбами.
Авторпортрет Тараса Шевченка
СПАДЩИНА ВЕЛИКОГО ХУДОЖНИКА
Прожив Тарас Григорович Шевченко лише 47 років, із них 25 — у кріпосному рабстві, 10 — у тюрмах та на засланні. А решту — постійно перебував під зосередженим жандармським оком, воюючи із нестатками. Проте йому вдалося залишити по собі значущу творчу спадщину.
"Селянська родина", 1843 рік
До наших днів збереглося 835 творів Тараса Шевченка, ще понад 278 втрачено і досі не знайдено. Живописні й графічні роботи за часом виконання датуються 1830–1861 роками й географічно пов'язані з Україною, Казахстаном і росією. За жанрами — це портрети, композиційні та міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а ще аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Живописні твори Шевченка часто порівнюють із роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кіпренського та з японською гравюрою. Більшість картин і малюнків видатного художника можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка.
Текст: Оксана Багрій