Росія продовжує підтверджувати діями свою терористичну сутність — у ніч проти 22 березня 2024 року загарбники завдали удару по Дніпровській ГЕС. Однак для окупантів це не перший випадок такого безрозсудного тероризму на території України. 18 серпня 1941 року радянські війська вже підривали цю греблю.
Підрив ДніпроГЕС радянською владою, 18 серпня 1941 року
Реклама
83 роки тому радянські війська, а саме офіцери-червоноармійці 274-ї стрілецької дивізії, підірвали греблю Запорізької гідроелектростанції — найбільшої в Європі на той момент. Їхня мета була проста — не допустити переходу німців на лівий берег Дніпра. Це їм не допомогло зупинити ворога, який за кілька місяців зміг відновити дамбу, але призвело до величезних втрат — за різними даними, близько 100 000 українців, що мешкали у навколишніх населених пунктах, загинули під час затоплення. До речі, жертвами цих дій стали і радянські солдати, які в той момент переправлялися через греблю.
Радянська влада довго приховувала масштаби трагедії у Запоріжжі, звинувативши у підриві німців. Виконавці підриву, Борис Епов та Олексій Петровський, діяли за наказом Сталіна і не попередили ані місцеву владу, ані військове керівництво, навіть не намагаючись знизити кількість жертв та жахливі наслідки. Для організації вибуху вони використали понад 20 тонн вибухівки амоналу, через що у греблі утворився пролом завдовжки 165 метрів. Він спровокував хвилю 20 метрів заввишки, що змила плавні острова Хортиця та прибережну смугу в Запоріжжі і згодом прорвалась до Марганця та Нікополя. Ці міста розташовувалися за 80 кілометрів від місця вибуху.
Будівництво ДніпроГЕС почалося 1927 року із залученням 10 000 робітників, а за п'ять років ця кількість сягала вже 63 000 людей. За свою історію станція кілька разів ставала об'єктом ворожих атак, але саме 18 серпня 1941 року вважається чорним днем в історії українського народу та черговою ілюстрацією людожерської суті тоталітарної машини.