3 березня увесь світ відзначає День письменництва. Свято було засновано міжнародним Пен-клубом 1986 року. Це гарна нагода розповісти про тих українських письменників, книжки яких читаються в усьому світі, а цитати яких, зокрема і про російсько-українську війну та незламний український супротив ворогу, розходяться першими шпальтами світових видань.
Сергій Жадан
У 2016 році журнал The New Yorker опублікував великий матеріал про Сергія Жадана. Стаття називалася “Поет зі сходу України, де все руйнується”, а одна з ключових тез була про те, що Сергій Жадан — рідкісний приклад письменника зі сходу Європи, думки якого мають неабиякий вплив за межами його рідної країни.
Реклама
Жадана справді добре знають за кордоном з 2011 року. Тоді вийшов його роман “Ворошиловград” — щемлива й водночас “пацанська” історія про стосунки людей на тлі рейдерства й розквіту бандитизму 1990-х. На книгу чекав міжнародний успіх: роман переклали тринадцятьма мовами світу, він здобув швейцарську літературну премію Jan Michalski Prize, рецензії на “Ворошиловград” вийшли в The New York Times і The New Yorker. Сьогодні в доробку 49-річного Жадана — п’ять романів, одинадцять поетичних збірок, два музичні проєкти, одна екранізація, літературні премії у Швейцарії, США, Польщі й Німеччині, переклади на 20 мов світу. У 2020 році Жадан був одним з номінантів престижної літературної премії PEN America Literary Awards.
Жадан народився в Старобільську на Луганщині, але як поет і митець сформувався в Харкові, де навчався в педагогічному університеті, а згодом викладав там українську та світову літературу, тож для кожного поціновувача його творчості Жадан дорівнює Харків. З початку війни Жадан перебуває в рідному місті, яке потерпає від артилерійських обстрілів і бомбардування окупантів. Письменник ї частиною активного волонтерського руху та допомагає батальйонам на Харківщині — автівками, дронами, старлінками та медикаментами. Громадська та літературна діяльність Жадана відмічена міжнародними преміями: за останній рік він отримав німецьку Премію миру, премію Ганни Арендт за політичне мислення, премію свободи від швейцарської фундації, а також дві особливі — медаль "За оборону Харкова" та нагороду від Міністерства оборони "За сприяння Збройним силам".
З чого почати (або що порадити іноземним друзям): "Ворошиловград" та "Інтернат"
Тетяна Малярчук
Тетяна Малярчук — письменниця й публіцистка родом з Івано-Франківська; лауреатка премії “Книга року BBC” за роман “Забуття” про українського діяча В’ячеслава Липинського. Тетяна Малярчук – одна з найвідоміших українських письменниць в Австрії, де мешкає вже 10 років: перший переклад її поетичної збірки “Говорити” вийшов в Австрії у 2009-му. Три роки тому Малярчук здобула престижну літературну премію імені Інґеборґ Бахман, якою відзначають німецькомовних авторів, – за своє оповідання “Жаба в морі”. До речі, українською його можна почитати на нашому сайті.
У творчому доробку письменниці — понад 10 книг, прозових і поетичних. У 2020 році вийшла її “За такі гріхи Бог ще подякує” — збірка віршів, які неможливо читати спокійно, настільки вони відверті й болючі. “Для мене ця книжечка – як пройтися голяком у людному місці, в ній я максимально вразлива, бо ніколи раніше не писала верлібри й не займалася дизайном. Любов як найвишуканіша форма насилля — її основна тема”, — зізнається авторка. Наразі Тетяна Малярчук перебуває в Австрії, де є нашим голосом, як і багато українців у різних куточках світу, зокрема, розповідає австрійській спільноті про події в Україні. Дописи Тетяни можна прочитати в найповажнішій німецькомовній газеті Zeit.
З чого почати (або що порадити іноземним друзям): “За такі гріхи Бог ще подякує” або роман “Ендшпіль Адольфо, або троянда для Лізи”.
Юрій Андрухович
Поет, прозаїк, перекладач, один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку називають “станіславським феноменом”, та, власне, вже давно класик сучукрліту — все це про Юрія Андруховича. Якщо запитати європейського читача, кого з українських авторів він знає, то на першому місці здебільшого буде саме Андрухович, і в цьому немає пафосу: українські критики вважають, що саме Андрухович став першим українським письменником, який викликав цікавість у західного читача. Свою першу міжнародну нагороду Андрухович здобув у далекому 1996 році, а тепер їх уже понад десять. Сьогодні його книги перекладено польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами.
Найважливіші романи Андруховича побачили світ у 90-ті: це “Рекреації” , “Московіада” і “Перверзія”. Одна з найпопулярніших книг 2000-х — “Лексикон інтимних міст”, 111 чудових розповідей про 111 міст, які відвідав письменник і в яких переживав унікальні моменти життя. У 2020 році Андрухович випустив новий роман “Радіо ніч”, головний герой якого — Йосиф Ротський, музикант, який має нічну радіостанцію. Західний світ знає Андруховича не тільки як письменника, а й також як блискучого перекладача: саме він переклав українською мовою “Гамлета” та “Ромео і Джульєтту”, поезію Рільке, Бруно Шульца та плеяди американських поетів.
З чого почати (або що порадити іноземним друзям): роман “Перверзія”
Катерина Бабкіна
У 2021 році Катерина Бабкіна дістала європейську премію “Ангелус” за збірку “Мій дід танцював краще за всіх”. До цього лауреатами престижної премії за найкращі книги, перекладені польською мовою, ставали тільки двоє українських авторів — Оксана Забужко та Юрій Андрухович.
38-річна Катерина — одна з найпродуктивніших та найпопулярніших українських письменниць. В її доробку — понад 20 книжок, серед яких романи, поетичні збірки й навіть кіносценарії. Катерина Бабкіна однаково успішно пише як для дітей, так і для дорослих. Її популярна книжка “Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків”, написана у співавторстві з Марком Лівіним, — це наснажлива розповідь про видатних українок, що буде цікава і дорослим, і підліткам; збірка “Заговорено на любов” — збірник зворушливих, відвертих віршів, а найсвіжіший роман “Сніговий тепл” (2022) — історія про чудову й таємному істоту, снігового тепла, створена для дітей і дорослих. Книги Катерини перекладені англійською, французькою, польською, чеською, шведською мовами.
В 2023 році у вроцлавському видавництві Warstwy в електронному вигляді вийшла її нова книжка “Мам, пам'ятаєш?” — делікатна і зворушлива історія про дівчину-підлітку Діану, яка тікає з окупації в Ірпені з двомісячною сестрою на руках. "Може здатися, що це книжка про втрату, після якої неможливо отямитися, про зруйновані життя, про біль, безпорадність і безкінечну приреченість на понівечені долі всіх тих, кого торкнулася злочинна війна та потворна агресія росії проти України, але насправді — ні", — пише Катерина Бабкіна на своєму сайті. — Насправді це книга про те, як безкінечно, з усіх можливих і неможливих сил, люди бережуть одне одного та дбають одне про одного, віддаючи всю ту любов, про яку вони навіть не знали, що можуть стільки її віддати.
З чого почати (або що порадити іноземним друзям): “Мій дід танцював краще за всіх”
Андрій Курков
Мабуть, складно знайти в Україні людину, яка б не читала творів Андрія Куркова – його популярність справді вражає. Найвідоміша його книжка — “Пікнік на льоду” (1996) — розійшлася тиражем у понад 150 тисяч екземплярів, а пізніше потрапила до десятки найцікавіших європейських бестселерів. Сприяє популярності й те, що Куркова люблять екранізувати: в Україні знято щонайменше 10 художніх фільмів за його творами.
Андрія Куркова знають як автора детективів і бестселерів із захопливим сюжетом. Герой роману “Пікнік на льоду” — журналіст, який отримує дивне завдання: написати серію некрологів про відомих і досить впливових людей, але проблема в тому, що всі ці люди — живі. А в книзі “Львiвська гастроль Джимi Хендрiкса” ми поринаємо у світ, де могила Джимі Хендрікса чомусь розміщується у Львові. Книги Куркова перекладені 36 мовами, а рецензії на його нові книги можна почитати, зокрема й у The New York Times. Сьогодні Андрій Курков активний на культурному й дипломатичному фронті, спілкуючь з іноземними журналістами та розповідаючи їм про Україну. Тим часом цього року англійською, французькою та українською вийшла сюрреалістична казка Андрія Куркова “Війна грибів” з ілюстраціями художника Микити Кравцова.
З чого почати (або що порадити іноземним друзям): “Пікнік на льоду”
Оксана Забужко
Авторка одного з найгучніших українських романів усіх часів — “Польові дослідження з українського сексу”. У 1996 році смілива книжка Оксани Забужко стала фактично революцією в українській літературі — через відверті еротичні сцени та феміністичну оптику (вважається одним з перших феміністичних романів у сучасній Україні). Сюжет книги зосереджений довкола непростих стосунків української поетеси, що приїжджає до США, та скульптора. Роман вийшов десятьма мовами, зокрема французькою та англійською, і десять разів перевидавався в Україні.
Сьогодні в доробку видатної української письменниці та філософині — понад 20 книг, важливе місце серед яких посідають і філософські праці. Твори Забужко не просто виходять іноземними мовами — їх також ставлять на європейській та американській театральній сцені, а перша закордонна вистава за мотивами її творів відбулася ще в середині 90-х. Забужко знають і поважають інтелектуали всього світу, то ж саме її есеї та твори часто стають джерелом інформації про Україну для європейської спільноти. Так було у 2014 році, коли інтерв’ю польської журналістки із Забужко вийшло як книжка “Український палімпсест” і стало справжнім відкриттям України для польського читача).
Сьогодні, коли Україна переживає жахливу сторінку у своїй історії, Оксана Забужко залишається нашим голосом та знаходить у собі сили відрефлексувати ці страшні події. Її допис у фейсбуку, присвячений страшним вбивствам в Бучі та інших селах на Київщині, торік розійшовся світовими виданнями. “Країна під назвою „РФ” має припинити своє існування. Самих тільки фото й відео з Бучі досить, аби нарешті остаточно переконати в цьому решту людства. Ні, це не Путін; так, це росіяни; ні, від часів Сталіна вони не змінилися; так, це ви їм дозволили робити; так, ви — співучасники, — ось таким має бути віднині український дискурс в усіх без винятку перемовинах з нашими „союзниками”. І це МОЖНА зробити — якщо кожен з нас, в Украйні і не в Украйні сущих, стане „амбасадором Бучі””.
Цього року Оксана Забужко була в журі Берлінського міжнародного кінофестивалю, за сцени якого невтомно продовжувала говорити про російсько-українську війну.
Гаська Шиян
Фото: Jorre Janssens
Письменниця зі Львова Гаська Шиян — одна з найцікавіших постатей, що з’явилися в українській літературі за останні 10 років. У 2019 році вийшов її роман “За спиною”, який тепер читається по-особливому, бо він розповідає про звичайну 27-річну українську дівчину Марту, коханий якої пішов на війну. Але ця книжка — не типовий погляд на війну. Героїня Шиян міркує про власне життя, поки її коханий на фронті. Їй здається, що потяг Макса до війни — це якась помилкова спроба довести свою маскулінність. Велика увага в книжці присвячена сексуальній фрустрації, яку переживає покинута Марта. У 2019 році цей непересічний і сміливий роман здобув Літературну премію Європейського союзу (Гаська Шиян — єдина українська авторка-лауреатка цієї премії).
З чого почати (або що порадити іноземним друзям): “За спиною”
Андрій Любка
Поет, письменник, перекладач, блискучий майстер есеїстики ( Андрій отримав премію імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику, за збірку "Саудаде" у 2017-му) та короткої форми — за 36-річний Андрієм Любкою давно закріпилась слава одного з найулюбленішого письменників в Україні. Романи та збірки Любки перекладені англійською, португальською, сербською, польською, чеською та іншими мовами, а його пригодницький роман "Карбід", що увійшов до короткого списку “Книги року BBC”, був номінований на найвищу літературну нагороду у Польщі.
На жаль, як і багато інших письменників в Україні, під час повномасштабної війни Андрій Любка майже не пише художніх текстів — зізнається, що реальність не дає можливості сконцентруватися на літературі, і до улюбленого заняття він повернеться після перемоги. Натомість Андрій Любка — один з найактивніших волонтерів країни, чия робота була відмічена нагородою від Валерія Залужного. На сьогодні разом з усіма небайдужими Андрію вдалося придбати вже 240 автівок для ЗСУ.
В лютому 2024 року у видавництві видавництві Meridian Czernowitz збірка коротких прозових текстів Андрія “Війна з тильного боку”, написана ним зокрема і з перспективи волонтера, що здійснив десятки поїздок у гарячі точки, привозячи бійцям ЗСУ автівки. “Війна — це фронт, битви і смерть, але водночас це життя за багато кілометрів від лінії зіткнення, щоденний побут, рутина, нові реалії, – розповідає автор. — Ця проза — про війну з тильного боку, зі спини, з тилу; про поїздки на фронт, волонтерство і щоденні виклики цивільного життя протягом двох років повномасштабної війни проти України”.
З чого почати: збірка есеїв "Кімната для печалі", "Саудаде"
Олександр Михед
35-річний Олександр Михед — письменник, автор 9 книжок, член українського ПЕН та з 2022 року солдат Збройних сил України. З початку повномасштабного вторгнення Олександр, який до 24 лютого 2022 року жив у Гостомелі, випустив дві книги: зворушливу майже дитячу казку “Котик, півник, шафа”, події якої відбуваються у Бородянці під Києвом, та “Позивний для Йова. Хроніки вторгнення”, яка побудована на його особистій історії (Олександр втратив дім у Гостомелі, а його батьки кілька тижнів знаходилися в окупації в Бучі) та історія його близьких та друзів.
У 2023 році він став лауреатом Премії імені Юрія Шевельова за “Позивний для Йова”, а на початку цього літа у Великобританії, в імпринті відомого видавництва Penguin під назвою Allan Lane “Позивний для Йова” вийде англійською мовою. Публіцистичні тексти Олександра, в яких він розповідає світові про російсько-українську війну, можна прочитати в багатьох західних виданнях — зокрема, Guardian