Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте
("Заповіт", 1845 рік, Переяслав)
9 березня 2024 року Україна та світ відзначають 210-й день народження автора цих рядків, українського письменника, художника, мислителя і громадського діяча Тараса Шевченка. Сьогодні від самого ранку соцмережами ширяться його влучні та пронизливі рядки — у такий спосіб українці вшановують Тараса Григоровича. Слова поета про волю та наш шлях до свободи видаються на часі як ніколи раніше.
Ілюстрація Михайла Бойчука, 1920
Реклама
В Україні, та й за її межами, Кобзаря вважають апостолом правди, генієм і пророком. У його щирому слові донині зберігається неабияка актуальність. “Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі”, — писав Іван Дзюба. Вислови Шевченка про Україну справді демонструють неабиякий патріотизм та любов поета до своєї батьківщини.
Сьогодні його слова набули особливого пророчого сенсу. Коли у вересні 2022 року під час блискучої Харківської офензиви українці звільнили Балаклію і воїни зірвали російський плакат з рекламного щита — відкрився текст Кобзаря, уривок з поеми "Кавказ":
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная країна…
Тарас Шевченко, автопортрет, 1840−1841 роки
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра
Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!
Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить, Людей і Господа любить.
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий
Любітеся, брати мої, Украйну любіте, І за неї, безталанну, Господа моліте.
Я всю мізерію оддав Моїй Україні-небозі.
