23 березня 1990 року на великі екрани вийшов фільм “Красуня”. Цю непересічну історію кохання мрійливої повії та багатого бізнесмена широко розкритикували після її випуску, але стрічка змогла зачарувати ціле покоління й зробила Джулію Робертс новою голлівудською сенсацією. Через три десятиліття після виходу фільму vogue.ua розповідає три цікаві факти про це культове кіно.
Джулія Робертс у фільмі “Красуня”, 1990
Романтичний сюжет
Спочатку фільм було задумано як драму. Відповідно до першого сценарію під назвою “3000” (сума, яку Едвард запропонував Вівіан, щоб та провела з ним тиждень), юна повія вживає наркотики й вмирає від передозування, після чого Едвард боягузливо тікає, кинувши їй в обличчя купюри й залишивши на тротуарі, де вони вперше зустрілися. Але коли на чолі проєкту стали Disney Studios, історія набула зовсім іншого звучання й перетворилася на романтичну комедію, яку ми всі знаємо, з лицарським щасливим кінцем.
Реклама 
Річард Гір і Джулія Робертс у фільмі “Красуня”, 1990
Тривалий кастинг
Багато акторів відмовилося грати у фільмі, оскільки режисером був Гаррі Маршалл, який на той час ще не створив жодного гітового фільму. Аль Пачіно не схотів грати Едварда, а Мішель Пфайффер, Валерія Голіно, Деріл Ганна і Мег Раян — втілювати Вівіан. Тож молода й ще не дуже відома Джулія Робертс отримала свою роль після тривалого огляду-відбору.
Джулія Робертс у фільмі “Красуня”, 1990
Прекрасна дружба
Та мить, коли Джулія Робертс узула шкіряні ботфорти Вівіан Ворд, ознаменувала собою не тільки народження світової суперзірки, але й початок дружби на все життя з її екранним партнером Річардом Гіром, який грав роль багатого бізнесмена Едварда. Актори порозумілися настільки, що часто жартували одне над одним. Наприклад, сцена, у якій Едвард закриває червону коробку намиста на пальцях Вівіан, не була передбачена в сценарії, її пустотливо вигадав Річард Гір, тому сміх Робертс був щирим і спонтанним. Творчий дует Гіра і Робертс іще раз потішив глядачів у стрічці “Наречена-втікачка” 1999 року.
Річард Гір і Джулія Робертс у фільмі “Красуня”, 1990