Поділитися
25 лютого ми відзначаємо день народження Лесі Українки. Існує безліч кліше щодо письменниці: про те, що вона “чи не одинокий мужчина” на всю українську літературу, або про те, що вона — нещасна хвора дівчинка. Однак насправді Леся Українка — авторка європейського рівня, письменниця, без якої неможливо уявити українську літературу, джерело тем та ідей, про які хочеться міркувати у 2023 році.
Реклама
Інтелектуальний спадок Лариси Косач — це те, що ми продовжуємо втілювати дотепер, а деякі з її ідей навіть сьогодні звучать неймовірно новаторськи. Безумовно, факти її біографії переплітаються з творчістю, але все починається саме з текстів: поезії, прози, перекладів і драматургії. Леся Українка постає у різних ролях, і розкрити ці ролі нам допомагає перше нецензуроване повне видання її творів — 14 томів текстів і фахових коментарів науковців.
Як підступитися і з чого почати знайомство з Лесею Українкою? Спеціально для Vogue.ua розповідають співавторки найкращого подкасту про культуру “Наразі без назви” — літературознавиця Анастасія Євдокимова та журналістка Богдана Неборак.
Вірш “Слово, чому ти не твердая криця”
Головний інструмент Лесі Українки — мова. Вона повсякчас працює із текстами, які пише сама, які читає, коментує, перекладає. Оскільки нова українська література, написана розмовною українською мовою, зʼявляється лишень за 100 років до письменниці (у 1798-му, з появою “Енеїди” Котляревського), то роботи справді багато.
У вірші “Слово, чому ти не твердая криця” Леся Українка пише про власний ефективний засіб боротьби за українські національні ідеї та проти русифікації — слово. Саме воно для неї меч і кинджал. Метафору слова як зброї переймає і сучасна поетка Катерина Калитко, яка пише: “Ось тобі, жінко, мова. Стріляй із неї”.
Вірш “Хвиля”
В одній зі статей Іван Франко назвав Лесю Українку “хорою, слабосильною дівчиною”, і відтоді хвороба нависає над її біографією, як дамоклів меч. Вона справді з дитинства хворіла на туберкульоз (тоді — страшну і невиліковну хворобу), тому багато подорожувала — їздила у санаторії та на лікувальні курорти.
Леся Українка в Єгипті, 1910 рік
Усі міфи про цей аспект життя авторки розвінчує літературознавиця Тамара Гундорова у найновішій книжці “Леся Українка. Книги Сивілли”, де йдеться про хворобу як елемент життя письменниці, як метафору усієї межі століть.
У творчості Лесі Українки багато текстів про подорожі та морське узбережжя, зокрема цикли “Подорож до моря” і “Кримські спогади”. Без сумнівів, важливий текст — “Хвиля”, написаний під час чергової подорожі у Євпаторію. Це вірш про хвилю, яка рухається, як і людське життя: то відступає і затихає, то накочується з новою силою, то сягає морського дна, то гучно зринає. А ритміка вірша — як ритм морської хвилі.
Вірш “Твої листи завжди пахнуть зовʼялими трояндами”
Із 14 томів повного видання творчості Лесі Українки, яке вийшло у 2021 році, 4 томи — це листи. Для сучасних читачів це по-справжньому захоплива пригода — читати листування інтелектуалів, вникаючи в контекст доби, у комунікаційні правила і звичаї, у інтереси співрозмовників. У своїх листах Леся Українка була відкрита й щира, вона ділилася емоціями й враженнями, тому листи допомагають нам уявити, якою вона була.
Письменниця листувалася з впливовим політичним діячем — своїм дядьком Михайлом Драгомановим, із деспотичною матірʼю — дитячою письменницею Оленою Пчілкою, із головним феміністом Галичини — Іваном Франком, із доброю подругою — письменницею Ольгою Кобилянською та багатьма іншими.
Листуванню із коханим чоловіком — Сергієм Мержинським — Леся Українка присвятила щемкий текст “Твої листи завжди пахнуть зовʼялими трояндами”, який пояснює справжню сутність листів у ту епоху.
Із матір'ю Оленою Пчілкою
Вірш “Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…”
Вірш “Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…” досліджує історію деструктивного кохання між двома субʼєктами, один із яких не може існувати без іншого, потребує його опори. Сучасне прочитання тексту запропонував лідер гурту “Бумбокс” Андрій Хливнюк, звернувши увагу на те, що в цій інтимній поезії персонажі не мають статей, а отже кожен читач може уявити себе на місці будь-кого з них і завдяки Лесі Українці зрозуміти більше про можливі конфігурації міжлюдських стосунків.
Драматична поема “Одержима”
Коли коханий Сергій Мержинський помирає, то народжується нова іпостась Лесі Українки — драматургиня. За одну ніч біля ліжка Мержинського письменниця на одному подиху пише “Одержиму”. Це і драма, і спосіб зізнання в любові водночас. У драмі вона ідентифікує Сергія Мержинського з Христом-Месією, а себе — з ученицею Міріам, яка блукає за учителем по пустелі. Леся Українка звертається до християнського міфу і вписує у нього індивідуальне, людське почуття — одержиму і смиренну Міріам, яка пізнала велику любов.
Сучасна письменниця Оксана Забужко пофантазувала про стосунки закоханих у вірші “Задзеркалля. Пані Мержинська”: Леся Українка виходить заміж, живе у Києві, прогулюється із візочком з дитиною по Прорізній, а між тим їй ввижається і вчувається голос, який кричить “Міріам”, адже без трагічної втрати коханого не народилася би драматургиня.
Оповідання “Розмова”
В оповіданні “Розмова” Леся Українка показує сильну жіночу персонажку, хвору актрису, якою захоплюється молодий поет. Актриса розповідає йому історію свого життя й те, що спричинило її хворобу: обставини кохання, яке вона не змогла відпустити. Жінка була закохана у чоловіка, театрального критика, який не мав достатніх для створення сімʼї прибутків, водночас пропонуючи успішній актрисі покинути карʼєру і вийти за нього заміж. Вона запропонувала йому, що зароблятиме на них роботою в театрі й гастролями, однак чоловік рішуче відмовився, наче від принизливої пропозиції. Актриса покинула коханого, а він натомість одружився.
У діалозі герої тонко розбирають стереотипи про те, якими є чоловічі й жіночі ролі й що є гідність у стосунках для обох, а також — якою є помста тому, кого кохав, і чи повернеться вона до тебе. Суперечливі емоції і новий погляд на стосунки — це те, що цікавить Лесю Українку.
Моріс Метерлінк “Неминуча”, переклад Лесі Українки
Леся Українка із братом Михайлом і колом дітей українських інтелектуалів і аристократів заснували гурток “Плеяда” — товариство юних однодумців, які читали нові тексти, обговорювали їх і вивчали іноземні мови, щоб створювати переклади найкращої літератури українською. Тоді Леся перекладала Гайне й Гете, а на прохання брата склала список творів світової літератури, які вважала за необхідне перекласти.
Ольга і Лариса Косач. Берлін, 1899.
Леся Українка перекладала впродовж усього життя, серед авторів — Гоголь, Гюго, Міцкевич, Байрон та інші. Переклади Моріса Метерлінка, бельгійського драматурга — це спроба авторки ввести голос символізму й раннього європейського модернізму в дискурс української літератури. Пропонуючи драму “Неминуча” до публікації у літературно-науковому виданні “Вісник”, Леся Українка пише: “Нехай ваша хвальна редакція поборе відому мені свою нехіть до “модерністів” і прочитає мій переклад, я певна, що ся оригінальна і тонко написана річ не може не звернути на себе уваги навіть “пристороннього читача”. Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі “модерни”, але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом. Одну з таких драм оце, власне, маю подати”.
Драма “Блакитна троянда”
Єдиний драматичний прозовий твір Лесі Українки — “Блакитна троянда”. Драма оповідає про femme moderne — 25-річну Любов Гощинську, яка розчарувалася у суспільному житті та власних талантах. Це історія про психологію жіночого страху. Але чого боїться Любов? Самої себе. А ще — успадкувати божевілля матері. Любов каже лікарю-психіатру: “Я стояла, аж поки став біліти день; тоді я пішла спати. І таке мені снилось недобре… Мені снився страх, почуття страху без причини”.
“Блакитна троянда” — це модерна драма. Леся Українка читала “Ляльковий дім” Генріка Ібсена, вона знала цей новий тип героїні, тож фемінізм для письменниці — риса модерної культури.
Драма “Камінний господар”
Леся Українка розповідає історію спокусника Дон Жуана з позиції жінки, видозмінюючи впізнаваний сюжет і показуючи те, якою може бути воля сильної героїні. У драматургії авторка постійно звертається до універсальних сюжетів не тільки для того, щоб оприсутнити їх в українській літературі українською мовою, а й щоб показати, як іще можуть спрацювати старі наративи. Світ навколо письменниці змінюється, приходить доба модернізму, і це яскраво видно у текстах авторки. Скажімо, Леся Українка розповідає історію Троянської війни не з позиції воїна-чоловіка, а очима жінки, віщунки Кассандри. Так само й у “Камінному господарі” авторка у яскравій Донні Анні показує комплексний образ жінки, яка не виконує функцію слабкої статі й рухає сюжет.
Посібник “Стародавня історія східних народів”
Родинний архів Косачів упорядкувала молодша сестра Лесі Українки — Ольга Косач-Кривинюк. Саме вона склала детальну хронологію життя Лесі Українки й саме для неї письменниця написала посібник “Стародавня історія східних народів”.
Оскільки Леся Українка навчала молодшу сестру, то склала для неї курс стародавньої історії. Дядько — історик Михайло Драгоманов — підказав історичні джерела, на основі яких 20-річна Леся Українка написала про персів, вавилонян і єгиптян. Звісно, відтоді історичні дослідження зробили величезний крок уперед, але посібник Лесі Українки все одно надзвичайно цікавий — вона науково-популярно переказує для 13-річної сестри складні історичні праці, пише про звичаї та релігію, описує обряди та владні перипетії.
Фото: Літературно-меморіальний музей Лесі Українки у Звягелі