Історія кохання завдяки поштовим листам
«Коли я читала ваші твори, серце моє тріпотіло; ви показуєте істинну гідність жінки, любов для жінки — дар небес, божественна еманація (випромінювання); мене захоплює в вас чудесна чутливість душі, вона-бо й дозволяє вам вгадувати душі жінки», — з такими словами 28 лютого 1832 року графиня Евеліна Ганська, яка мала українське коріння, звернулась до відомого французького письменника Оноре де Бальзака.
Мине декілька років, і їхній епістолярний роман перетвориться на кохання століття. Графиня Ганська, яка в дівоцтві мала прізвище Жевуська, походила з давнього роду, який володів палацом Розділ на Львівщині. Хоч і жила вона на Житомирщині, у великому маєтку селища Верхівня, яке ледве можна було знайти на світових мапах.
Історія про графиню з української провінції стала відомою у Європі. Краса Евеліни могла позмагатися тільки з гострим, як лезо, розумом. Жінка вільно розмовляла сімома мовами, була начитаною, грала на піаніно й чудово танцювала. Раптово з невідомої нікому пані вона перетворилась на публічну особу, про яку будуть пліткувати у віддалених куточках Європи.
«Вона любила його славу, а він любив її гроші» — так говорили заздрісники про Евеліну Ганську та Оноре де Бальзака. Їхні стосунки не приймала ані французька, ані польська аристократія.
Евеліна Ганська
Ева-Констанція-Вікторія Ганська народилася в шляхетській родині Жевуських в місті Погребищі (нині Вінницька область). Її батько Адам Жевуський був неординарною людиною. Він деякий час очолював дворянство Київської губернії, потім став сенатором і листувався з Вольтером. Однак Адам Жевуський не вмів керувати господарством і розтринькав усе своє багатство. Тож у 19 років Евеліна вийшла заміж за казково багатого Вацлава Ганського, який був старшим за неї на 22 роки. Подружжя переїхало до родинного маєтку Ганських у Верхівні.
Старий граф всіляко догоджав своїй молодій і вродливій дружині.
«Я не знав, що вам належить Лувр», — одного разу написав Оноре де Бальзак, коли вперше побачив листівку з білим маєтком Ганських у пишному стилі ампір.
Віллу оточував вишуканий парк, дерева для якого звозили з усього світу. Він мав клітки з ведмедями та ставок з граційними лебедями, який для панночки викопали селяни. Парк був настільки величезним, що прогулянки в ньому здійснювалися на кінних екіпажах.
Але ця пишність і багатство молодій дружині швидко почали набридати. Вона сумувала за балами в столиці й салонним життям. Щоб себе розважити, Евеліна Ганська вирішила за прикладом багатьох тодішніх аристократів почати листування з відомою людиною. Графиня обрала Оноре де Бальзака. 28 лютого 1832 року французький письменник отримав дуже дивного листа з одеським штемпелем. Він глибоко вразив Бальзака. Невдовзі письменник отримав другого листа, а в третьому таємнича незнайомка попросила опублікувати оголошення про їхнє листування в газеті «Котідьєн» (Quotidien). Саме цю газету могла отримати Ганська у себе на Батьківщині. Так вона б зрозуміла, що письменник прочитав її листи.
Багато днів графиня тремтіла від очікування, а коли цей день настав — у черговому номері «Котідьєн» пані Ганська прочитала: «Пан Б. отримав рекомендованого листа».
Так їхній роман почався офіційно та публічно. Згодом, 1833 року, у швейцарському містечку Невшатель відбулася перша зустріч Бальзака та Ганської. Туди подружжя Ганських приїхало провідати вчительку своєї дочки Анни. Реальність відрізнялася від листування. Оноре побачив високу, огрядну красуню — ніби втілення мрії. Евеліна ж побачила чоловіка невисокого зросту із засаленим волоссям на голові.
Евеліна Ганська та Оноре де Бальзак
Однак неприємне відчуття зникло досить швидко. Цікавий, енергійний співрозмовник зумів знову підкорити серце неприступної красуні. Подружився з відомим письменником й чоловік Евеліни — пан Вацлав Ганський.
Роман виявився полум’яним. Закохані бачилися в Європі, зокрема у Відні. Вони говорили про літературу — те, що в ті часи так цікавило тодішню знать.
Деякі історики вважають, що у Відні графиня також мала зустрічі зі своїми родичами, які жили на українських теренах, але часто перебували в місті, — наприклад, з Людвікою Лянцкоронською, дружиною власника палацу в Роздолі.
1841 року помер старий чоловік пані Евеліни — Вацлав Ганський. Здавалося б, тепер закохані нарешті возз’єднаються. Однак проблеми тільки почалися. Евеліна як піддана імперії не могла вийти заміж за іноземця, інакше вона втратила б усе майно на користь дочки. У Евеліни Ганської були й інші проблеми: родина померлого чоловіка не любила її та хотіла забрати маєток у Верхівні.
Тож роман з Бальзаком продовжував залишатися заочним, на далекій відстані. Утім, короткі зустрічі також мали свої наслідки — у 1846 році Евеліна завагітніла, але дитина народилася мертвою.
Довгі розставання вплинули на стосунки, тому й листи змінилися. У них уже не було стільки пристрасті й любові. Проте було багато порад, як вести господарство і заощадити кошти.
Тоді французька преса рясніла розповідями про чергову кохану письменника Бальзака. Горда Евеліна ледве це витримувала, тому ревнощі спалахнули, мов блискавка. Втім, почуття взяли верх — Ганська впорядкувала приватне життя доньки, вирішила суперечки з родичами померлого чоловіка і змогла запросити Бальзака до маєтку.
Евеліна Ганська
Французькому письменникові потрібні були гроші на дорогу, тому він зобов’язався написати «Листи про Київ». 1847 року Оноре де Бальзак розпочав подорож, але деякі дослідники його життя і творчості стверджують, що причиною від`їзду став передусім страх ув`язнення через борги. Кредитори переслідували письменника по всьому Парижу.
Дорога до коханої тривала тиждень, але вона того вартувала. На порозі білосніжної вілли, залитої вогняним сяйвом призахідного сонця, пані Евеліна у фіолетовій сукні (це був улюблений колір письменника) святково зустрічала Бальзака. Для свого коханого графиня приготувала три кімнати: спальню, вітальню і кабінет. З часом французький письменник
Андре Моруа напише: «Оноре де Бальзак був щасливий. Уперше в житті він опинився в оточенні численних слуг і в одному з тих палаців, про які мріяв у дитинстві».
Цій тезі є виправдання — письменник походив зі звичайної родини, навіть додав до свого прізвища аристократичне «де», щоб наблизитися до незвичайного світу еліти, про який він завжди мріяв.
Вже потім, подолавши бюрократичні перепони, 1850 року закохані нарешті одружилися. Після весілля Евеліна Ганська назавжди покинула свій український маєток та виїхала з чоловіком до Парижа. Листування, упродовж якого Бальзак написав 444 листа-повідомлення коханій, тривало вісімнадцять років та завершилося весіллям.
Однак 18 серпня 1850 року письменник покинув цей світ. Евеліна не полишала свого подружнього гнізда і більше не виходила заміж, хоч і мала багато залицяльників. Пані померла 9 квітня 1882 року і була похована поруч зі своїм знаменитим чоловіком на кладовищі Пер-Лашез.
Це був, мабуть, один із найдовших романів епістолярного жанру у світі, який залишився навічно жити в пристрасному листуванні пані Евеліни Ганської та її французького коханця і чоловіка.
Автор: Максим Бутченко