Як і коли виникла традиція розписувати яйця на Великдень, чи можна їсти розписані яйця, що означають символи на писанках, розповідає видатна писанкарка з Коломиї Світлана Стадник, заслужена майстриня народної творчості України, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, кандидатка наук.
Українські писанки — шедеври мініатюрного живопису. "У писанкарстві найширше серед усіх видів декоративно-ужиткового мистецтва представлені домінантні мотиви українського орнаменту, — каже Світлана Стадник, — тобто ті, що поширені на всій території в схожих зображеннях та під однаковими назвами".
Реклама
Орнаменти з писанок надихали майстрів стінопису й мальованої кераміки, а решта народного мистецтва відображалася в писанках. Про це свідчать назви візерунків писанок: „вишиванка“, „зоря з ляхівкою“, „мережанка“, „плахтова“, „рушничок“, „ситцева“, „шиті рукави” тощо. "У кожному регіоні пропорційний лад і колорит писанок утворює стилістичний ансамбль з рештою видів народного декоративно-ужиткового мистецтва", — каже Світлана.
Світлана Стадник — з писанкарської династії. Розписувати писанки починала ще прабабуся пані Світлани Марія Лубик, яка народилася в 1903 році. Відтоді мистецтво розпису передавалося через покоління, спершу до мами Світлани, Галини П’ятничук (Грицанюк), потім — до дочок, Надії та Ярослави. Разом вони давали майстер-класи президентам, а їхні роботи зберігаються в приватних та публічних колекціях усього світу.
Вони живуть у Коломиї. Це серце писанкарства. Саме тут, на Гуцульщині, 32 роки тому заснували Музей писанки, де сьогодні зберігається близько 20 тисяч писанок. Найдавніші з них — сторічного віку. А найцінніший експонат — писанка з гусячого яйця, яка була виготовлена понад 500 років тому. Її знайшли 2013 р. у Львові під час археологічних розкопок Інституту археології НАН України. Офіційно це найдавніша писанка України. Серед скарбів музею — писанки родини Стадник.
Світлана каже, що зберігати крихкі та ніжні витвори мистецтва стало можливим тільки завдяки тому, що коломийські дослідники винайшли спеціальну техніку, коли писанку обережно розрізають навпіл, ретельно очищують зсередини та вистилають папером у техніці пап’є-маше. Тоді писанка стає легкою та міцною, як кулька для пінг-понгу.
ІСТОРІЯ
Яйця розмальовували по всьому світові, але саме в Україні писанкарство стало традицією та мистецтвом, починаючи чи не з X сторіччя. Вважається, що це національна українська традиція: саме в Україні багато шкіл і технік розпису. Скажімо, на Гуцульщині вибирають геометричні лінії.
Писанкарство виникло ще з часів язичництва. Але великодні писанки, звісно, — це християнська традиція. Світло перемагає темряву, життя перемагає смерть. Так і яйце є символом перемоги життя і відродження: воно не є живим, проте здатне давати життя.
Писанка загалом символічна — вона може символізувати походження світу, нагадувати про сонце тощо. Сьогодні писанки є символом християнства та Великодня. Цікаво, що сакральною силою наділялося лише “живе” яйце. Керамічні або дерев’яні яйця — це радше сувенір.
"Невідомо, звідки прийшов до нас звичай фарбувати яйця і весь пов’язаний із цим міфологічно-обрядовий зміст. Про цей звичай згадують у своїх записах ще Ювеналій, Овідій та Пліній. Римляни використовували фарбовані яйця у своїх ритуальних іграх й обрядах, вважаючи атрибутом творця всієї природи, який усюди діє і все в собі вміщає. До Європи він потрапив, напевно, від азійських чи семітських народів, у яких ще до народження Христа існував звичай на новий рік класти на стіл варені фарбовані яйця і дарувати їх своїм благодійникам. Корнелій Брюн, який 1704 року відвідав Персію, згадує, що місцеві мешканці вітали одне одного з новим роком фарбованими яйцями. Особливо цікавим є перський космогонічний міф, за яким спочатку, крім божества, не було нічого, нарешті народилося яйце, яке покрила своїми чорними крилами ніч, а заопікувався ним старший син Творця — любов. Коли яйце дозріло, то з нього виник Всесвіт". Орнаментика традиційних українських писанок. С. Стадник.
СИМВОЛИ
Цікаво, що у слов’янській традиції розписували лиже "живі" яйця: саме вони несли сакральні сенси.
Світлана досліджує писанкарство з наукового погляду. Чи не єдина наукова праця у світі, яка стосується писанкарства, належить саме їй. Вона пояснює, що зображені на писанках символи — це своєрідні побажання, які люди надсилали у Всесвіт.
СОНЦЕ
Символи, які зображали сонце, були одними з найпоширеніших на всій етнічній території України, а також в усіх старих цивілізаціях ще з кам’яного віку. Культ сонця був чи не найголовніший у наших пращурів, оскільки Даждь-Бог (бог Сонця) — один з головних у пантеоні язичницьких богів і від нього, як вважалося, залежало дуже багато в житті людей. Віра в таємничу силу сонця, страх і пошана до нього існували ще навіть у середньовіччі, тому люди так часто малювали на яйцях його символічне зображення. Ці зображення сонця, на думку науковців, були найстарішими писанковими символами.
До найдавніших форм зображення сонця, за твердженням науковців, належать "триніг", "тригвер", "тригверт", подібний до трьох променів, що виходять з однієї точки із закрученими в один бік баранячими рогами, і які переходять в ідею триєдності найвищого божества (у "Слові о полку Ігоревім" сонце "трисвітле", а один з пантеону староруських богів мав назву Троян).
ХРЕСТ
Хрест та його різновиди — знаки у вигляді двох перехрещених ліній із заламаними кінцями, які в народі отримали назви: "гачковий хрест", "ламаний хрест" або "чотириніг", "свастя", "свастика", "сварга". Щодо останньої, то зразу приходить на згадку ім’я верховного слов’янського бога неба Сварога (рис. 5). Навіть у стародавні часи серед українців символом життя вважався хрест. Основний дволінійний і стоячий хрест використовували як мотиви дохристиянських часів. У ранньоземлеробській культурі хрест був знаком бога Землі. Сама графема позначала чотири сторони світу, структурно-просторову організацію світу, що більше стосувалася землі: саме за такою схемою будували стародавні міста; хрестом на чотири ділили півсфери яйця.
ЗІРКА
Сонце, коло, зірки, інші солярні знаки — це символи світла й щедрості, досконалості, представлення тієї безсмертності, яка в природі є безперервним повторенням відродження життя. З приходом християнства коло стало символом безсмертя Бога і людської душі, безконечної Божої любові. Бог — це світло, а тому сонце є символом Бога, символом Христа, до якого у молитвах часто звертаються як до сонця правди. Восьмираменна зірка, так звана рожа, позначає різні світила. Якщо вона зображувалася з двох боків яйця, то символізувала сонце, коли ж таких знаків було кілька по всьому колу писанки — зорі. Християнство тлумачило її як знак неба і Христового царства
МЕАНДР
Меандр є поширеним елементом українських писанок. На писанках східної, центральної і більшості районів західної України він зображується великими хвилями і називається "безконечником". Меандр разом із знаками заклинання Бога Сонця домінує і на писанках Гуцульщини. Але тут, як і всі інші елементи орнаменту гуцульських писанок, він має набагато менші розміри, через що сприймається як мереживо.
ВИДИ
Існують такі види фарбованих яєць:
- писанки — яйця, розписані за допомогою воску;
- крашанки — яйця, що пофарбовані в один колір;
- крапанки — яйця з нанесеними на фарбовану поверхню кольоровими цятками;
- шкрябанки — яйця з орнаментом, який вишкрябують голкою;
- мальованки — яйця, на поверхні яких малюють пензлем.
ТРЕНДИ
Хоч як дивно це звучить, але в писанкарстві теж є тренди. Іноді це пов’язане з винаходом фарбників, іноді — з випадковими відкриттями. До речі, Світлана Стадник використовує анілінові барвники, розчин яких заливає у френч-прес. Туди дуже зручно занурювати яйце на круглій платформі кавоварки та виймати без ризику пошкодити.
Надія, дочка пані Світлани, вдосконалює іншу техніку — витравлення візерунку на поверхні яйця за допомогою оцтової кислоти.
ЗВИЧАЇ
Писанками прикрашали й хату: їх підвішували біля образів, де вони зберігалися до наступних свят. Із них видували вміст, і такі "видутки" нанизували на нитку та підвішували перед образами. Прикрашали хату також голубами, зробленими з видутих писанок. До яйця прикріплювали хвіст і крильця, зроблені з гофрованого кольорового паперу, а також голівку з воску або запеченого тіста. Такі голуби робили на Гуцульщині на згадку про те, "що як Ісус народився, то голуб прилетів і над ним леліяв".
Писанки за народними повір’ями були джерелом родючості землі, всіляких щедрот, багатства, запобігали різним напастям, захищали від стихійного лиха.
Коли сім’я приходила з церкви після Великоднього богослужіння, то всі вмивалися перед святковим сніданком водою з миски, в яку було покладено три писанки з червоним тлом і коралі. Якщо ж у хаті була на виданні дівчина, то першою вмивалася вона, а наприкінці вона ж і забирала писанки, щоб бути такою гарною і рум’яною, як красні яєчка. Після такого вмивання воду вважали теж свяченою і тому не виливали будь-де, а лише під квіти або фруктові дерева. Люди вірили, що така вода покращить ріст рослин.
ТЕХНОЛОГІЯ
Перед розписом спочатку треба вимити яйця та знежирити їхню поверхню за допомогою оцту або розчину оцтової кислоти.
Які яйця краще для розпису — магазинні чи домашні? "У домашніх шкаралупа твердіша, — пояснює Світлана. Проте домашні яйця зараз переважно бежево-коричневі, а для писанок потрібні білі. Отже, можна сміливо брати білі магазинні".
Потім на поверхню яйця наносять віск за допомогою писачка. Вони, до речі, бувають різні. "Сьогодні існують навіть електричні, — пояснює Світлана, — але вони чомусь не дають такого тепла та краси, як класичні".
Коли орнамент нанесено, яйце занурюють у фарбу. Дають зафарбуватися, потім наносять наступний шар воску, знову фарбують, і так поки не отримають бажаний результат, де з-під кожного шару проглядає інший колір, від світлого до темного.
У давнину яйця розписували впродовж року. Згодом стало заведено це робити під час Великого посту або, залежно від місцевих традицій, тільки в останній його тиждень — особливо в Чистий четвер. Як виняток, у деяких селах на Заході України писанки починали писати на сам Великдень після обіду.
Часто вважається, що писанкарство — жіноча справа. Проте серед чоловіків є багато видатних майстрів. Тож гендерних обмежень для розпису не було. Хіба що людям подобалося вірити, що яйце, яке розписувала жінка, зберігає більше ніжності та тепла. Художня цінність, звісно, не змінюється від того, чиєю рукою зроблений розпис. До речі, зараз на фронті б’ється відомий воїн-писанкар Олег Кіращук — один з найвідоміших українських писанкарів. Він боронив незалежність на Майдані, а згодом пішов на війну. Пройшов "дебальцівський котел", був поранений, а тепер знов захищає державу від агресора. Писанки розписує брат пані Світлани Роман П’ятничук та шестирічний онук Павло Федоренко.
ЯК ПОВОДИТИСЯ З ПИСАНКАМИ?
Писанки — це сакральні об’єкти, тож і ставлення потребують відповідного. У дохристиянські часи писанки закопували поруч із полем, де мав зійти врожай. Писанки за народними повір’ями були джерелом родючості землі, всіляких щедрот, багатства, запобігали різним напастям, захищали від стихійного лиха. Після Хрещення Русі писанками прикрашали й хату: їх підвішували біля образів, де вони зберігалися до наступних свят. Із них видували вміст, і такі „видутки” нанизували на нитку та підвішували перед образами. Прикрашали хату також голубами, зробленими з видутих писанок. До яйця прикріплювали хвіст і крильця, зроблені з гофрованого кольорового паперу, а також голівку з воску або запеченого тіста. Такі голуби робили на Гуцульщині на згадку про те, „що як Ісус народився, то голуб прилетів і над ним леліяв”.
Щоб яйце не псувалося, його інколи поміщали в піч після випікання пасок. Тоді вміст запікався за невисокої температури — і писанку можна було зберігати якнайдовше.
Коли сім’я приходила з церкви після Великоднього богослужіння, то всі вмивалися перед святковим сніданком водою з миски, в яку було покладено три писанки з червоним тлом і коралі. Якщо ж у хаті була на виданні дівчина, то першою вмивалася вона, а наприкінці вона ж і забирала писанки, щоб бути такою гарною і рум’яною, як красні яєчка. Після такого вмивання воду вважали теж свяченою і тому не виливали будь-де, а лише під квіти або фруктові дерева. Люди вірили, що така вода покращить ріст рослин.
Викидати писанку було не можна. Якщо яйце випадково билося, то його шкаралупу або закопували в землю, або пускали по воді.