Меценатка Тетяна Веревська заснувала фонд, який підтримує молодих музикантів та відкриває нові українські імена на міжнародній академічній сцені.
Раз на місяць у центрі Києва в камерному залі неподалік Майдану Незалежності проходять “відкриті” прослуховування – тут збираються молоді музиканти, про яких незабаром говоритиме світ. У 2022 році в хаб прийшов 11-річний піаніст Савва Золотарьов, чарівний кучерявий хлопець, який захопив команду фундації Vere Music Fund, отримав запрошення зіграти на сцені, а потім за підтримки фонду відвідав цикл майстер-класів в Україні та за кордоном і вже в 2023-му взяв першу премію конкурсу Wolfgang Amadeus Mozart International Competition в Австрії.
Реклама
Минуло два роки, Савва готується до дебюту на сцені Національної філармонії, де виконає із симфонічним оркестром другий фортепіанний концерт Бетховена. І хоча засновниця фундації Тетяна Веревська каже, що це заслуга 12-річного артиста, який “страшенно багато працює”, варто визнати: рухатися вперед значно легше, коли в тебе є доступ до репетиційного залу й інструменту, можливість їздити на конкурси – та й загалом розуміння, що ти не сам.
Тетяна Веревська
Веревська називає Vere Music Fund своєю життєвою місією. Ми спілкуємося зумом – Тетяна зараз у Швейцарії. Разом разом із родиною (чоловік – Андрій Веревський, співвласник агрохолдингу Kernel. – Прим. ред.) вона мешкає на дві країни. Переді мною красива впевнена жінка, мати двох синів та доньки, закохана у свою справу людина. Для Веревської, яка все дитинство та юність провела в музичній школі й могла стати професійною скрипалькою, але вибрала інший шлях, музика – любов і хобі. Вона з усмішкою згадує, як у 14 років потрапила до Київського дитячого симфонічного оркестру, де грала два роки. “Ми виступали у Філармонії та в палаці “Україна”, я це обожнювала, адже це особливе відчуття, коли ти – частина чогось великого”.
Веревська здобула освіту музикознавиці, проте за професією ніколи не працювала. В середині 1990-х вона прийшла в київський офіс британської агенції Saatchi & Saatchi, де проторувала шлях від акаунт-менеджерки до директорки. Фонд відкрила 2017-го, до того три роки міркувала над ідеєю: “Ми хотіли зробити щось корисне для музикантів і зійшлися на тому, що найголовніше – сприяти розвитку музичного середовища”.
Савва Золотарьов
Про роботу Vere Music Fund Веревська говорить як операційна директорка – так глибоко занурена в процес. “Щоб музикант розвивався, йому потрібні постійне навчання й участь у міжнародних конкурсах – саме завдяки їм будують кар’єру: там артистів помічають, пропонують роботу, – розповідає вона. – Але в більшості українців такої можливості немає, бо участь у конкурсах – це дорого. Саме тому ми надаємо гранти”. Місія фонду – зробити так, щоб Україна була представлена на світових музичних майданчиках. Яскравий приклад – конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, що десять років поспіль проходив у Києві, а в 2022-му за підтримки Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів відбувся в Женевській консерваторії. Тоді, зокрема завдяки ініціативі Vere Music Fund, показати себе на міжнародній сцені мали змогу десятки музикантів з України.
Фундації блискуче вдається запалювати нові зірки. “Часто нам телефонують з оркестрів Львова, Харкова, Одеси та кажуть: хочемо зіграти цей твір, кого із солістів порадите? Для юних музикантів це чудова нагода вийти на велику сцену із симфонічним оркестром”.
Одне з таких імен – 30-річний піаніст Дмитро Чоні, який сьогодні є європейською зіркою з десятками концертів на рік від Лондона до Нью-Йорка. У 2022-му він здобув одну з найвизначніших у світі фортепіанних нагород – бронзову медаль на Van Cliburn International Piano Competition у США. Дмитро був одним із перших музикантів, з яким почав співпрацю фонд, надаючи можливість брати участь у конкурсах і майстер-класах та рухатись у кар’єрі вгору.
Дмитро Чоні
Влітку 2022 року Тетяна разом із командою відкрила власний камерний зал у центрі Києва. “Vere Music Hub був одним із перших залів, що почав роботу в українській столиці після вторгнення росіян. Я бачила, з якими натхненними обличчями люди заходили туди. Перший тиждень ми робили концерти щодня, у нас була страшенна черга. Люди сиділи на підлозі прямо поруч із роялем”, – згадує Веревська. Друзі в Швейцарії питали: які концерти, у вас же війна? “Я відповідала: так, війна, але люди продовжують жити і їм потрібні якісь емоції, окрім страху та розпачу”.
За півтора року в хабі дали 80 концертів, які відвідали понад шість тисяч слухачів. Тетяна ніжно називає цей простір “вуликом”. “Вдень, до концертів, кожен куточок зайнятий – там грають на роялі, тут на віолончелі. У нас два роялі, тому розклад розписаний погодинно. Ми дали молодим музикантам, які залишилися в країні, відчути, що є люди, які дбатимуть про них, – забезпечать зал, інструменти, публіку, менторську підтримку старших колег”.
Дарина Фещак
Тетяна знає підопічних особисто та стежить за успіхами кожного. З гордістю розповідає про нову зірку – власника оксамитового бас-баритона Влада Буяльського, який з 2019 року отримує грантову підтримку фундації. У 2019-му на одному з музичних конкурсів його помітили та запропонували навчання у знаменитій молодіжний програмі Метрополітен-опера Lindemann Young Artist Development Program. У березні 2022-го Влад, чий рідний Бердянськ досі окупований, вийшов на сцену найвідомішого оперного театру світу та виконав гімн України – плакали і глядачі в залі, і ті, хто дивився онлайн-трансляцію. За рік цей запис було номіновано на “Греммі”. “Такий стрибок із Бердянська в Нью-Йорк – неймовірно”, – захоплено каже Веревська.
Вона не схильна романтизувати гучні успіхи підопічних: “Все це завдяки важкій праці, вони займаються до десяти годин на день. Наше завдання – підтримувати їх на цьому шляху”. До великої війни вона мріяла запровадити альтернативну систему освіти, а сьогодні зосереджується на співпраці із закордонними фондами та музичними академіями, роботі над менторською програмою та розширенні хабу – простір на 120 людей вже не вміщує всіх охочих.
Інтерв’ю для українського Vogue – перше в її житті: Веревська свідомо не шукає публічності. “Я погодилася на цю розмову, бо, можливо, це когось надихне брати ініціативу на себе і бути корисними для суспільства та країни. Я точно знаю: якщо в тебе є можливість ділитися, це треба робити”.
Фото: Vic Bakin
Текст: Дарія Слободяник