74-й Берлінський кінофестиваль відкрила стрічка “Такі дрібниці” — перша продюсерська робота Кілліана Мерфі та перша його роль після переломного в карʼєрі “Оппенгеймера”, що вже приніс йому нагороду на премії BAFTA та першу номінацію на “Оскар”. Фільм подивилася кінокритикиня Єлизавета Сушко.
Місія відкривати Берлінале — особлива, адже саме цей фільм задає настрій на весь кінофестиваль. Щороку це дуже різні за своїм змістом та соціальною силою стрічки: так, минулоріч це була легковажна комедія “Вона прийшла до мене” Ребекки Міллер, а в 2018 році — анімація Веса Андерсона “Острів собак”. Цьогоріч це зовсім інша стрічка, “тиха”, непафосна, що порушує чутливі для ірландського суспільства питання.
Реклама
Історична драма “Такі дрібниці” ТімаМілантса, режисера популярного серіалу “Гострі картузи”, знята мінімалістичними засобами та дає глядачеві насолоду від хорошого непафосного кіно. Фільм не має на меті дивувати чи спантеличувати — втім дивує і вражає. В основі стрічки лежить однойменна новела ірландської письменниці Клер Кіган 2021 року, що потрапила у шортлистБукеровської премії — історія про чоловіка, який йде проти системи. Новела розповідає, зокрема, про неприємну сторінку в історії Ірландії: існування "пралень Магдалини", які керувалися римо-католицькими установами з 1820-х до 1996 року нібито для виправлення "негідних молодих жінок", але насправді це були виправні центри.
“Такі дрібниці” — перша продюсерська робота Кілліана Мерфі. Два роки тому його дружина, художниця Іван МакГіннесс побачила ірландській фільм “Тиха дівчинка” про складну долю прийомної дитини на основі оповідання Клер Кіган, що був номінований на “Оскар” в категорії найкращий міжнародний фільм. Творчість Клер Кіган зацікавило її і вона порадила іншу її книгу, “Такі дрібниці”, для першого продюсерського проєкта чоловіка. Мерфі зібрав команду тих, кому довіряв і з ким зробив свої найбільш успішні фільмі — продюсера АлланаМолоні (“Щедрість Перрʼе“), Метта Деймона та Бена Аффлека, чия продюсерьска кампанія ArtistsEquity підтримала “Такі дрібниці”, і запросив до роботи режисера ТімаМілантса, з яким понад 10 років пліч-о-пліч співрацював над серіалом “Гострі картузи”.
Фільм Мілантса розповідає страшну історію про “Пральні Магдалени” — виправні заклади для “занепалих жінок”, які існували століттями в Ірландії, очима рятівника, а не жертви чи насильника. Події фільму відбуваються на Різдво 1985 року. Ми слідкуємо за рутинним життям Білла (Кілліан Мерфі). Його пʼятеро доньок отримують освіту, вони разом вечеряють та діляться подарунки на Різдво. Проте все змінюється, коли в сараї монастиря, куди він щоранку привозить вугілля, він знаходить молоду дівчину. Змерзла, голодна та побита виховательками-монахинями, вона провела там не одну ніч. Це змінює Білла — і попри страх та непевність, він починає діяти.
На пресконференції, що передувала прем'єрі, Кіллан Мері зазначив про те, що саме мистецтво мусить допомогти суспільству порушувати складні та раніше табуйовані питання.
“Я думаю, що Ірландія досі рефлексує над цією травмою. І я впевнений, що мистецтво може бути дійсно корисним для загоєння цієї рани. Я знаю, що книга, безперечно, мала величезний успіх в Ірландії. Здавалося, що всі її прочитали. І я думаю, іронія цієї книги полягає в тому, що вона щороку популярна в Ірландії знову і знову. Мій герой — християнин, який намагається зробити християнський вчинок у неблагополучному християнському суспільстві. І це ставить багато запитань про співучасть, мовчання і сором. Але при цьому я щиро вірю, що обов’язок мистецтва полягає не в тому, щоб відповідати на ці запитання, а в тому, щоб провокувати їх”, — каже Кілліан Мерфі.
“Такі дрібниці” зосереджено на психологічному образі Білла та його внутрішній трансформації, адже для нього піти проти системи — фактично геройський вчинок. Білл пережив багато болю в дитинстві — у нього було складні стосунки з матерію, вона мало піклувалася про сина, будуючи своє особисте життя, і померла, коли він був ще дитиною. Попри все, Білл став чесним та турботливим чоловіком та батьком, хоча і дуже не впевненою в собі людиною. Ця невпевненість на початку заважає йому насмілитися допомогти дівчині, що він знайшов в сараї — йому здається, що краще закрити очі на те, що коїться, ніж порушувати складні питання. Але зрештою герой наважується допомогти – суспільство тим часом продовжує робити вигляд, що нічого не відбувається.
Людяність — ключова риса нового ірландського кіно. Так само, як і Білл, герої оскарівської драми Мартіна Макдони “БаншиІнішеріна” режисера Мартіна Макдона багато страждають, часто не наважуються на певні вчинки, проте саме цією вразливістю викликають симпатію. Символічно, що у фільмі “Такі дрібниці” роль Білла, яким рухає насамперед людяність, грає саме Кілліан Мерфі — актор, який міг би мати всі бонуси Голлівуда, проте замість того кілька років тому залишив Лондон та переїхав в маленьке містечко поблизу Дубліна, аби бути ближче до своєї родини та батьків.