Поділитися
22 лютого в український прокат виходить один із головних фільмів року — “Зона інтересу”, яка здобула три нагороди BAFTA та номінована у п’яти категоріях на премію “Оскар”. Нижче читайте найцікавіші факти про фільм британського режисера ДжонатанаГлейзера.
Під життєствердну музику та спів птахів ГедвігГьосс (Сандра Гюллер) обходить свій симпатичний сад, де ростуть розмарин, буряки, фенхель. Разом з чоловіком Рудольфом Гьоссом вони живуть ідилічним життям: ось їхні діти плескаються в басейні, ось вони влаштовують обід для гостей, ось діти читають вірші та… дякують націонал-соціалістам за щасливі дитячі роки. Чоловік Гедвіг Рудольф — комендант концентраційного табору Аушвіц: разом зі своєю дружиною та п’ятьма дітьми вони живуть в красивому будинку поруч з Освенцимом, де щодня катують і вбивають людей.
Реклама
Події стрічки відбуваються в 1943 році. Слуги родини Гьосс займаються домашніми справами, тим часом за стіною саду лунають постріли, крики, звуки потягів і печей — полонених ми не побачимо жодного разу, проти все у фільмі нагадує, що поруч з “ідилією” родини Гьосс відбувається одне з найстрашніших жахіть ХХ століття. Ось Гьосс помічає в річці щось, схоже на останки — він тут же наказує дітям вилізти з води і пише записку персоналу табору, посваривши їх за необережність…
Британська стрічка “Зона інтересу” — без сумніву, одна з ключових кінопрем'єр цього року. 18 лютого фільм взяв дві премії BAFTA, яка неофіційно вважається репетицією перед “Оскаром” — як найкраща британська стрічка та найкраща міжнародна стрічка. На “Оскарі” робота режисера ДжонатанаГлейзера представлена одразу у п'яти категоріях: найкращий фільм, міжнародний фільм, режисерська робота, адаптований сценарій і звук.
Фільм засновано на однойменному романі відомого британського письменника, номінанта Букера Мартіна Еміса. “Зона інтересу”, опублікована 2014 року, вважається чи не найкращим романом Еміса, у якому він досяг неабиякого рівня сатиричності в зображенні родини нацистів, що намагаються жити звичайним життям, вчинячи водночас жорстокі злочини проти людства. Цікаво, що в романі герої носять вигадані імена Пол і ХаннаДолл, проте мають реальних прототипів — нациста Рудольфа Гьосса та його дружину Гедвіг. Що стосується назви стрічки, то це реальний термін — нацисти використовували його для опису території навколо концентраційного табору.
За екранізацію роману взявся один з найцікавіших режисерів сучасної Британії Джонатан Глейзер, що зняв фільм “Опинись у моїй шкірі” зі Скарлетт Йогансен та трилер “Народження” з Ніколь Кідман, та відомий, зокрема, як кліпмейкер, що працював з Radiohead та Massiveattack. Глейзер працював над фільмом 10 років, і неодноразово думав кинути цей проєкт через його складність. Цікаво, що перше, що він зробив, коли почав роботу, — повернув героям справжні імена реальних історичних особистостей. Працюючи над сценарієм, Глейзер також мав змогу відвідувати реальний будинок родини Гьосс біля Освенцима.
Працюючи над сценарієм, режисер детально вивчив численні джерела — зокрема, в основу сценарію покладено документи тих, хто вижив у концтаборі. Доступ до них режисер отримав у музеї Аушвіц-Біркенау, який став партнером фільму; а також факти з книги Тімоті Снайдера “Чорна Земля: Голокост як історія та попередження”.
Прем’єра стрічки відбулась у 2023 році в Каннах, де “Зона інтересу” здобула Гран-прі та приз FIPRESCI. На пресконференції в Каннах режисер, який виріс у єврейській родині в Лондоні, зізнався, що, хоча про Голокост в нього вдома ніколи не говорили, це завжди було присутнім у домі, і саме тому для нього цей фільм — не про минуле, а про теперішнє. Так, у рецензії на фільм Guardian зазначає: коли багато років тому батько Глейзера дізнався, що той знімає фільм про Рудольфа Гьосса, він був нажаханий. “Він сказав: “Я не знаю, для чого ти це робиш”, — згадує Глейзер, — “Чому ти це викопуєш? Нехай це гниє”. Я пам’ятаю, як сказав йому: “Мені б дуже хотілося дозволити цьому згнити, але ні, тату, це не в минулому”.
Подружжя Гьосс грає дует німецьких акторів — Сандра Гюллер, відома за фільмами “Тоні Ердманн” та цьогорічним каннським лауреатом “Анатомія падіння”, і Крістіан Фрідель, зірка фільму Міхаеля Ханеке “Біла стрічка”. Актори не здобули номінацій на “Оскар” за цю роботу, хоча, безумовно, їхня стримана драматична гра заслуговує на номінацію (до речі, Сандра Гюллер номінована на “Оскар” за іншу роботу – вже згадану “Траєкторію падіння”). Загалом у фільмі багато імпровізації, а під час знімань у домі були розвішані камери, які постійно спостерігали за акторами — вони не знали, де саме розташовані камери, тому мали змогу імпровізувати.
Потужна сила “Зони інтересу” в тому, що це рідкісний випадок, коли стрічка про Голокост розповідає нам не про жертви, а про злочинців. Тут немає сцен насилля, про наявність концтабору поруч із будинком Гьоссів ми дізнаємося хіба що по звуках, тоді як весь час ніби підглядаємо за життям родини нацистів. Досягти такого ефекту присутності режисеру вдалося, зокрема, тому, що фільм знімали біля Освенциму. Під час знімань команда фільму винайняла будинок неподалік від Освенцима ретельно відтворила віллу, де реальна родина Гьоссів прожила майже чотири роки.
Сам режисер в інтерв'ю "Суспільне Культура" описує своє кіно як таке, що дивляться із сухими очима скорботи.
"… філософиняҐілліан Роуз, яка багато писала про Голокост, уявляла собі фільм, який мав би змусити нас почуватися "небезпечно", показуючи, наскільки ми емоційно та політично ближчі до культури злочинців, ніж нам хотілося б думати. Фільм, який може залишити нас "із сухими очима глибокої скорботи"", — каже режисер.
В український прокат “Зона інтересу” виходить 22 лютого.