Шоураннер Раян Мерфі запросив свого друга, дизайнера Зака Позена створити образи для знаменитого Чорно-білого балу в серіалі “Ворожнеча: Капоте проти лебедів”, що розповідає реальну історію письменника Трумена Капоте. Що з цього вийшло, читайте нижче.
В основі серіалу — реальна історія життя письменника Трумена Капоте, автора культового роману "Сніданок у Тіффані", та скандал, який стався у світських колах Нью-Йорка після публікації його оповідання La Côte Basque у 1970-х роках. Блискучий репортер і публіцист, улюбленець світських кіл Нью-Йорка та організатор гучних вечірок — Капоте знали та любили всі. Проте ця любов перетворилася на ненависть, після того як у 1975 році в Esquire було опубліковане його оповідання La Côte Basque, в якому він не дуже завуальовано розповів про романи та зради в колі його найближчих подруг — найпопулярніших і найзаможніших світських левиць Мангеттена.
Реклама
Одна з головних сцен серіалу — знаменитий "Чорно-білий бал" Капоте, що він влаштував 1966 року і який увійшов в історію як бал століття. Запрошуючи на вечірку, що відбулася у великому залі нью-йоркського готелю Plaza, Капоте так писав про дрескод: "Джентльмени: Black Tie, чорна маска. Жінки: чорна або біла сукня, біла маска, віяло. З ювелірних прикрас — лише діаманти, перли та чорний бурштин”. Бал було присвячено легендарній Кетрін Грем — видавчині та редакторці, яка тоді володіла The Washington Post, а серед гостей були Енді Воргол, Оскар де ла Рента, редакційний директор Condé Nast Олександр Ліберман, Френк Сінатра, донька президента США Рузвельта письменниця Еліс Рузвельт Лонгворт тощо.
Розкішний зал готелю було декоровано золотими канделябрами, а під стелею висіла величезна зв'язка яскравих блискучих шарів. Капоте був справжнім господарем балу й особисто складав списки запрошених. Він витратив на організацію балу понад 16 тисяч доларів, проте для нього це був певною мірою творчий експеримент — письменник тільки-но розпочав роботу над романом "Почуті молитви", який зображував життя заможних і знаменитих, і під час балу прагнув збирати матеріал для майбутньої книжки. Всі гості пили Tattinger, а загалом на бал потрапило 500 обраних щасливчиків.
У серіалі "Ворожнеча: Капоте проти лебедів" сцена балу — одна з ключових: якщо в реальному житті гості готувалися до нього кілька місяців, то не менш прискіпливо працювали над нею Раян Мерфі з командою. До співпраці над костюмами Мерфі запросив свого давнього друга Зака Позена. Для занурення Мерфі викликав Позена на знімальний майданчик, де той спостерігав сцену, як акторка Каліста Флокхарт у ролі Лі Радзивілл готується до балу в перукарні. “Мене привели до підсобної кімнати, і Раян сказав: “Я хочу, щоб ти відтворив та переосмислив чорно-білий бал Капоте, і він має бути блискучим”, — розповідає Позен.
Завдання, зазначає Позен, полягало в тому, щоб створити костюми відповідно до історії, які також естетично відповідали би кінематографічному всесвіту Раяна Мерфі. “Але не історичний твір, — каже Зак Позен. “Це інша історія, яку ми розповідаємо через реальних осіб. Кожна жінка мала свій характер та бекграунд”. Утім, Позен занурився в епоху, прискіпливо досліджуючи жінок, які були центральними фігурами однієї з найбільш обговорюваних вечірок ХХ століття.
Найскладнішим у роботі над балом було обмеження в часі, адже у Позена було півтора місяця на пошиття костюмів, та невелика команда (з ним працювали всього сім майстрів). Попри труднощі, Позену вдалося створити унікальні драматичні образів для чудових акторок, які зображують "лебедів" Капоте: Демі Мур, Хлоя Севіньї, Наомі Воттс, Моллі Рінгуолд, Даян Лейн і Каліста Флокгарт. І він створив справжню магію, коли зробив сукню Ніни Фолк із пір’ям, яка увійшла в історію як “Чорний лебідь”, що в кадрі носить акторка Джессіка Ленг. “Зробити фентезійний костюм “Чорного лебедя” для Джессіки Ланґ стане особливим моментом мого життя”, — каже Позен.
За словами дизайнера, коли він працює над чимось історичним, його підхід полягає в справжньому заглибленні в історію. "Я намагався знайти музику, яка звучала на гала-вечорі, і відео, як лебеді виходять на бал у своєму вбранні. Я хотів віддати данину тому періоду, а також гратися, звісно, тому що ми не відтворювали історію, а переосмислювали та створювали шоу для телебачення, тому нам потрібна була драма".
Так, створюючи костюми для кожної героїні, Позен та Мерфі виходили з їхнього характеру. Наприклад, Джоан Карсон була актрисою та підприємницею, "вільною душею". Для неї створили драпіровану сукню з графічним малюнком і додали накидку, а також масивні прикраси, щоб підсилити драму.
Одна з головних "лебедів" Капоте — Бейб Пейлі (її зіграла Наомі Воттс), дружина засновника каналу CBS Білла Пейлі, яка свого часу 14 разів входила до списку найкраще одягнених жінок. Для неї команда створила сукню кольору слонової кістки, ефектно декоровану пір'ям. Рукавички виготовлені з чорного атласу, а коштовності — рубіни та гранати Vedura.
Для Лі Радзивілл, молодшої сестри Жаклін Кеннеді-Онассіс, яка мала репутацію найбільш яскравої й елегантної жінки XX століття, створили сукню з ламе, на яку нанесли стрази та бісер, а комір вишили вручну. Улюблена деталь її образу, зазначає Позен — вишите пальто-накидка.
Що стосується вже згаданої Ніни Фолк, то у своїй чорній сукні з пір'ям вона нагадує справжнього чорного лебедя, підступного й небезпечного. Для неї зробили "чорно-чорну" сукню з паєтками з кристалами та вишивкою пір’ям. "Це готика, це висока драма, і в такому образі аксесуари такі ж важливі, як і сама сукня, тому вона вбрана у болеро з чорного пір’я", — зазначає Позен.
Один з найцікавіших образів належить CZ Guest (у виконанні Хлої Севіньї) — знаменитій акторці, письменниці та дизайнерці, яку обожнювали художники (за життя вона позувала Сальвадору Далі, Дієго Рівері та Енді Ворголу). Вона з'явилася на балу в образі герцогині: на ній корсетна бальна сукня кремового кольору, задрапірована сзаду. Коли вона повертається, глядачі бачать шовкову аплікацію на спині, а її маска лебедя виготовлена з білого пір'я страуса.
"Ворожнеча: Капоте проти лебедів", знятий відомим режисером Гасом Ван Сентом та спродюсований Раяном Мерфі, вийшов на екрани 31 січня.