За підтримки Музею історії міста Києва вивчаємо історію українських листівок. Про те, якими листівками вітали одне одного українці в період свят в 50— 60 рр. XX сторіччя, розповідає Ольга Друг — історикиня, письменниця, авторка книжок "Вулицями Старого Києва", "Від війта — до мера", "Особняки Києва" (у співавторстві), яка очолює відділ "Київ другої половини XVII ст. — лютий 1917 р." Музею історії міста Києва.
У радянські часи, після 1917 р., у період войовничого атеїзму й викорінення релігії в СРСР, новорічні та різдвяні листівки як предмет побуту буржуазного суспільства були заборонені. І з 1925 р. Новий рік офіційно не святкували. Проте вітальні листівки вистояли в боротьбі за існування. І перші радянські вітальні листівки з новорічними святами кустарного виробництва з’явилися в 1920-х рр. Українські різдвяні листівки виходили на заході України в 1920-30-ті.
Реклама
По завершенні Другої світової війни радянські солдати почали надсилати своїм родичам небачені досі барвисті іноземні новорічні листівки, які можна вважати трофейними. Масив трофейних листівок був досить великим, їх пускали в продаж, але з цензурою. На деяких листівках стояв напис польською мовою: "Веселих свят". Щоб його закрити, радянська цензура ставила на ньому штамп з візерунками. На самих листівках були різдвяні й новорічні мотиви — елементи зимового пейзажу, гілочка ялинки, прикраси на ялинку тощо. Такі листівки використовували як вітальні новорічні.
Також використовували різдвяні листівки німецького виробництва з написом німецькою мовою "Радісного Різдва"; цей напис також закривали візерунком. Листівки з "цензурними" штампами були поширені в Україні наприкінці 1940-х та на початку 1950-х. Зразки таких трофейних листівок представлені на виставці в Музеї історії міста Києва.
Водночас стали супермодними листівки з фотоательє. Їх робили як фотографії на папері. На листівці розміщували фото особи, яка вітає з Новим роком, або ж зимовий пейзаж. У 1960-х були навіть зимові пейзажі українських міст, зокрема Києва. Наприклад, "Укррекламафільм" випускав краєвиди Києва з привітним пам’ятником Богдана Хмельницького.
В СРСР поштову листівку використовували як з пропагандистською метою, так і для висвітлення головних подій у державі. З 1953 р. розпочався масовий випуск новорічних листівок, а з середини 50-х рр. XX ст. почали випускати кольорові.
Розквіт новорічних поштових листівок припадає на 1960 роки. Передусім переважала дитяча тематика. Згодом запанувала космічна.
На російських листівках стали традиційними зображення кремля й годинника, Діда Мороза та Снігуроньки.
Українські новорічні листівки вирізнялися аполітичністю.
На них переважно зображували персонажів казок, мультфільмів, зимові сюжети та композиції.
Так, у видавництві "Мистецтво" накладом 450 тисяч примірників вийшла листівка з привітанням з Новим 1956 роком роботи відомого українського графіка Георгія Малакова. На листівці був зображений модерновий червоний кабріолет з ведмедиком за кермом, зайчиком, ялинкою, солодощами й повітряною кулькою. Вона мала неабиякий успіх.
На зламі XX—XXI століть з появою сучасних засобів зв’язку паперові листівки почали йти в небуття. Люди дедалі менше стали підписувати й розсилати листівки, здебільшого шлють привітання в месенджерах або електронні листи з новорічними й різдвяними картинками.
Попри це, старі новорічні листівки зберігають особливу чарівність і красу. Вони є частиною вже минулої епохи, мають історичну й культурну цінність.
В останнє десятиріччя знову повертається мода підписувати від руки й надсилати поштою листівки.
Побажання, виведені від руки, листівки, отримані в поштову скриньку, — це щось лампове й ностальгічне, проте дуже модне. Радимо спробувати, це безцінний досвід.
